За німецької окупації в Станиславові «вершками суспільства» вважалися німці з Німеччини та фольксдойчі – місцеві жителі, які мали німецьке коріння.

Українці й поляки були суттєво обмежені у правах, а найбільше потерпали від німецької влади євреї. В Станиславові відчувалася суттєва нестача продовольства. Для населення запровадили карткову систему, і за картками можна було придбати лише обмежений набір продуктів – маргарин, молоко, олію, картоплю, буряки. Причому отоварити ті картки можна було лише у державних крамницях, до яких була приписана конкретна родина. Щоправда, працювали й приватні крамниці, але ціни на продукти в них були недоступними для переважної більшості населення, пише Західний кур’єр.

Дефіцитним товаром став цукор, а також його замінник сахарин, який одразу ж став ходовим товаром на чорному ринку. Навіть хліб був поганої якості, і його постійно бракувало. Однак були й крамниці «лише для німців», найпрестижнішою з яких була «Ганза», що знаходилася на головній вулиці міста – Адольф Гітлерштрасе (за сучасною адресою вул. Незалежності, 9).

Крамниця відкрилася в листопаді 1941 року, і в ній продавали різноманітні промислові товари – одяг, текстиль, парфумерію і косметику, галантерею. На початку 1944 року на мешканців Станиславова чекала ще одна прикра несподіванка – «за вимогами воєнного часу» в місті закрили всі цукерні і магазини, де продавали солодощі, та деякі інші крамниці, які, на думку окупантів, продавали «предмети розкоші».

Працівникам цих закладів пропонувалося шукати собі роботу в інших галузях торгівлі та промисловості.  Ось таким несолодким було життя містян за німецької окупації.

 Газета «Голос» від 10 листопада 1941 р. і «Газета львівська» від 23 лютого 1944 р.

Підготувала Олена БУЧИК