У Заріччі урочисто відкрито меморіальну дошку на честь 120-ої річниці з дня народження першого науковця села Івана Докторука. Вона розмістилась на фасаді старої школи, де він навчався. Виготовив меморіальну дошку скульптор Володимир Довбенюк. Така досить непересічна особистість віддала все своє свідоме життя боротьбі за незалежність України, як самостійної і культурно розвиненої держави. Він правник (юрист), учасник національно-визвольних змагань, старшина УГА, освітянин, меценат. Зазнавши переслідувань з боку польської влади, був змушений працювати не за фахом. Шкільний учитель Зеновій Матковський, сільський парох о. Димитрій Луговий, делятинський адвокат Микола Лагодинський допомагали йому матеріально під час навчання у Коломийській гімназії, а також у пошуках роботи за освітою. Будучи надзвичайно освіченою і талановитою людиною, Іван Докторук зумів знайти себе не тільки в роботі над творчими доробками, а й у військовій службі. Йому вдалось дослужитись до звання лейтенанта у важкий для України час. Відкриття меморіальної дошки стало б неможливим, якби не плідна і клопітка праця нинішнього і колишнього сільських голів Михайла Вацика і Миколи Абрам’юка родини Докторуків, родича та шкільного вчителя історії Василя Бігуна, директора Зарічанської ЗОШ I-III ст. Ярослава Гуменюка, а також депутата районної ради Миколи Стельмащука та Абрам’юка Б. П. Усім їм цього дня вручили похвальні листи за значний внесок у розвиток села. Відбувалось це урочисте дійство під чітким керівництвом учительки Ярослави Яворської. Честь зняти біле полотно, як символ чистоти намірів і духу Івана Докторука, із меморіальної дошки випала гостям свята: начальнику відділу освіти РДА, депутату районної ради Михайлу Виннику та родичам науковця, а також учителеві Василеві Бігуну. Іван Докторук був диригентом чоловічого хору в Австралії, учасником Мандрівного театру в Німеччині. Його перебування в Америці справедливо асоціюють із журналами «Українське життя» і «Самостійною Україною», де він працював мовним редактором. Робота начального редактора у журналі «Гуцулія» – один із його найяскравіших вкладів у творчу спадщину. Проживаючи чи то в Чікаго, чи то в Мюнхені, він ніколи не опускав рук перед труднощами, адже чітко розумів, що це нічого не змінить. Про це учасники свята довідались з виступу учителя Василя Бігуна, котрий власними віршованими рядками стверджує, що «для України і свого народу треба жити,// рідну землю палко любити,// її багатства працею і розумом примножати,// а вона зможе кожному, //дай Боже, щоб так сталось,// шану віддати. Освятив дошку отець-парох Михайло Купчак. Оскільки всі знали, що пан Іван палко любив народну творчість, то сільський гурт «Червона калина» виконав декілька пісень, потішивши всіх справжніми чоловічими басами та жалібними мелодіями, в яких відчувались і відголосся минулого, і дзюркіт гірських потоків та, навіть, перешіптування Горган. Опісля учні Зарічанської ЗОШ I-IIIст. приєднались до дійства, декламуючи вірші на честь Івана Докторука, написані Василем Бігуном, та виконуючи українські народні пісні. Михайло Винник запропонував написати історію села Заріччя, а також відкрити у школі зал-музей із матеріалами про життя своїх пращурів. Цю ідею підтримала місцева влада, закликавши односельчан поповнювати майбутній музей експонатами. Особливим чином за організацію свята щирої подяки заслуговують дирекція Зарічанської ЗОШ I-IIIст. в особі Ярослава Гуменюка, а також педагог-організатор Абрам’юк К. Д., завуч з виховної роботи Старунчак Л. Б., учитель музики Гаврилюк Л. О. та соціальний працівник Білінкевич Н. І. Уляна СТЕФАНЮК, учениця 11-А класу Зарічанської ЗОШ І-ІІІ ст. |
