На деяких старих вулицях, наприклад, Вірменській, збереглося дивне дорожнє покриття. Воно нагадує велетенську тротуарну плитку, шестигранну за формою та виконану ніби з уламків бруківки. Що це таке? Краєзнавець Михайло Головатий відшукав у архіві звіт про будівництво доріг Станиславова за 1937-1938 роки. Згідно з цим документом, дороги у місті мали різноманітне покриття. Найякіснішим тоді вважався асфальт. Потім йшла бруківка. Їй поступалась бетонна костка. Далі згадується покриття із твердого щебеню, а замикає перелік – Делятинський щебінь. Отже, згаданою бетонною косткою наприкінці 1930-х виклали вулиці Антоневича (Вірменська), частину Коссаковської (Станіславська), Святого Станіслава (тупик, що паралельний Станіславській), Тринітарську та частину Майзельса (Лесі Українки). Загалом тоді застелили 1591 м² поверхні завдовжки 280 м. У тому переліку немає сучасної вулиці Толстого, яка також має костку. Можливо, її забрукували пізніше. Офіційно цей вид покриття називався косткою (тобто, шашкою) системи Трилінського. Кожен шестигранник мав товщину 12 см, клався на подушку з піску, а стики заливались асфальтовою масою «Полімін». На жаль, про інженера Трилінського майже нічого не відомо. Йому вдалось створити економічну заміну дорогому брукованому покриттю. На відміну від неякісного асфальту шашка Трилінського лежить уже понад 75 років і нічого їй не бракує. Іван Бондарев | 
