65 років тому, 28 лютого 1949 року, у колодіївському лісі, що недалеко від Івано-Франківська, від рук енкаведистів загинули надрайонний провідник Служби Безпеки УПА, уродженець села Темирівці Олексій Юрчишин (Хміль – на фото зліва), корінна галичанка Ніна Вівчаренко (Зена – на фото справа) та ще два підпільники. Галичани свято бережуть пам’ять про своїх героїв. На будинку райвійськомату встановлено і освячено бронзовий барельєф нескореному повстанцеві Хмелю, іменем Ніни Вівчаренко названо одну із центральних вулиць старовинного Галича. Про трагічну подію у колодіївському лісі того дня розповідається у документальному нарисі, який пропоную увазі читачів.
Переглядів:
1018
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
21.02.2014
|
Репортер «Ратуші» побував на батьківщині видатного Короля тиші Марселя Марсо «Ми всі вийшли з провінції», — писав Ернест Хемінгуей. І він, безумовно, мав рацію. Не можна скласти докладного реєстру, скільки геніальних людей вийшли з провінційних містечок, забутих Богом селищ і сіл. Ця істина згадалася мені, коли відвідав Яблунів — селище на Прикарпатті. Саме звідсіля тягнуться корені одного з найвидатніших мімів світу Марселя Марсо. Селище Яблунів розташоване на півдорозі між Коломиєю та Косовом. «У післявоєнні роки воно мало статус районного центру, але після адміністративної реформи Яблунів перетворився на звичайне селище міського типу. Обриси майбутнього містечка Яблунів сформувалися приблизно 1593 року. Тоді цей
...
Читати далі »
Переглядів:
755
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
21.02.2014
|
Франца Краттера вважають найрезультативнішим старостою станиславівського округу. Багато зусиль він доклав і для розвитку нашого міста, а найбільше запам’ятався закладкою першого громадського скверу – Краттерівки (Вічевий майдан). Та була у Станиславові ще одна Краттерівка. Так у народі називали прокладену за Краттера вулицю, що сполучала Середню (Чорновола) та Бруковану (Мазепи). На мапі 1887 року вона фігурує під назвою Нова. Незабаром її перейменували на Гіллера. Хто це? У січні 1863 року на територіях, окупованих Росією, спалахнуло польське повстання. Керував ним Тимчасовий національний уряд, до складу якого входив і молодий журналіст Агатон Гіллер (1831-1887). Він завідував відділом преси, а пізніш
...
Читати далі »
Переглядів:
681
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
21.02.2014
|
Що заховав Галицький край, що заховали околиці Рогатина? Тут колись було місто Стратин, де діяла третя на руських землях друкарня. Тут колись існувала липицька культура, носії якої чи не найдовше за інших зберігали дакійськість, аж до злиття із слов’янами, які прийшли в ці землі на початку I тисячоліття нової ери. Увагу привертають стародавні городища та святилища, залишки яких, як виявляється, досі не забуті. З вільної енциклопедії «Вікіпедія» можна дізнатися про цікаву гору, яка лежить біля Рогатина. Зараз це ботанічна пам'ятка природи, яка охоплює територію схилів і вершини пагорба за назвою Чортова Гора (350 м над рівнем моря). Він розташований у межах Опілля, при автошляху М12, між містом Рогатин і селом Пуків. Охороняється унікальний для Прикарпаття природний осередок лучно-степової рослинності
...
Читати далі »
Переглядів:
1425
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
21.02.2014
|
Не так давно у Києві завалили статую Леніна, і постамент сиротів не довго. Незабаром на нього встановили… унітаз. У Франківську теж валили пам’ятники. І не раз. Але розкидатися сантехнікою в нас не звикли. То що робили?
Цісар, що пішов в утіль Цей монарх примудрився розпочати своє правління як Франц Другий, а завершити Францем Першим. Він довго боровся з Наполеоном, регулярно від того «діставав», але, врешті-решт, переміг. Щоправда, у союзі з Росією, Пруссією, Великою Британією, Швецією, Іспанією та іншими країнами. У 1835-му Франца не стало, а через три роки у Станиславові йому відкрили пам’ятник. Бронзовий цісар щасливо пережив жахи Першої світової, російську окупацію та короткий п
...
Читати далі »
Переглядів:
600
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
21.02.2014
|
На деяких старих вулицях, наприклад, Вірменській, збереглося дивне дорожнє покриття. Воно нагадує велетенську тротуарну плитку, шестигранну за формою та виконану ніби з уламків бруківки. Що це таке? Краєзнавець Михайло Головатий відшукав у архіві звіт про будівництво доріг Станиславова за 1937-1938 роки. Згідно з цим документом, дороги у місті мали різноманітне покриття. Найякіснішим тоді вважався асфальт. Потім йшла бруківка. Їй поступалась бетонна костка. Далі згадується покриття із твердого щебеню, а замикає перелік – Делятинський щебінь. Отже, згаданою бетонною косткою наприкінці 1930-х виклали вулиці Антоневича (Вірменська), частину Коссаковської (Станіславська), Святого Станіслава (тупик, що пар
...
Читати далі »
Переглядів:
600
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
21.02.2014
| |
