Хотілося б, щоб булгаковське «рукописи не горять» поширювалося й на ікони та скульптури. Вогонь у буквальному розумінні їм не загрожує – мистецькі твори повільно тліють у музейних фондах, страждаючи не так від часу, як від людської байдужості. Лущиться фарба, дерево тріскає, облітає позолота, оголюючи рани сакральних шедеврів. Не святі ті ікони малювали, але майже святими сьогодні варто вважати тих, хто долучається до їх збереження. Врятувати шедеври може кожен із нас, але наважуються – одиниці. Не піти у кафе, не придбати чергову «шмотку» чи не викурити пачку цигарок. Цього достатньо, щоби долучитися до порятунку шедевра. Варто один раз зламати у собі хибну думку, що рятування творів мистецтва є прерогативою багатих меценатів. Взявши участь у проекті «Врятуймо скарби разом», в рамках якого відбувається реставрація творів сакрального мистецтва з фондів Івано-Франківського краєзнавчого музею, можна дуже легко заробити собі «плюсик на небі» та увійти в історію міста як людина доброї душі. Зрештою, започаткувати добру родинну історію, показуючи рідним та друзям твір у музеї, до порятунку якого ви долучилися. 30 квітня у Краєзнавчому музеї відкриється виставка нових творів, відреставрованих за кошти благодійників проекту «Врятуймо скарби разом». Протягом року ініціатор проекту, реставратор Валерій Твердохліб подарував нове життя дванадцятьом іконам та скульптурам з фондів музею, які були у найбільш критичному стані. Частину робіт відрестравровано, а частину законсервували – ця методика дозволяє зберегти твір у його теперішньому стані, щоб запобігти подальшому руйнуванню. Консервація, пояснює Валерій Твердохліб, дає можливість відобразити особисту драму твору, зафіксувати усі його «рани» в надії на подальшу реставрацію. Валерій Твердохліб розпочав проект «Врятуймо скарби разом» у 2009 році за суто внутрішнім покликанням. Працюючи завідувачем відділу музейної реставрації Краєзнавчого музею, він бачив, яка величезна кількість творів потребує порятунку. «Я зрозумів, що якщо Бог мене тримає на цій посаді і я маю покликання до збереження сакральних творів, треба відкрити цю можливість для людей», - каже реставратор. Величезний успіх виставки «Галицька ікона» в стінах національного заповідника «Софія Київська» та «Врятовані шедеври» у Краєзнавчому музеї в 2008 році переконали, що це має бути не одноразова акція, а багаторічний проект. Прохання підтримати проект щороку надсилається багатьом меценатам та представникам влади. Однак ні за ким не бігають і грошей не випрошують. «Це таке елітарне благодійництво. Людина сама відчуває, чи вона внутрішньо готова до пожертви на сакральні твори», – зауважує Валерій Твердохліб. Деякі меценати підтримують проект із року в рік, деякі оплачують реставрацію одного конкретного твору. Минулого року в рамках проекту видали серію листівок із зображеннями врятованих шедеврів, придбавши які за цілком символічну суму, стати благодійником міг кожен охочий. Виявилося, що івано-франківський досвід зі збереження сакральних скарбів зусиллями громади є унікальним в Україні. У багатьох регіональних музеях взагалі немає реставраторів, в інших фахівці не виходять за межі планової реставрації 1-2 творів на рік. Участь у проекті допомогла Валерію Твердохлібу суттєво розширити реставраційний відділ Краєзнавчого музею: разом з ним над збереженням творів з фондів тепер працюють троє реставраторів. Оскільки проект «Врятуймо скарби разом» є маловідомим в Україні, ми вирішили вивести його на державний рівень, щоб кожне місто могло перейняти наш досвід і залучити небайдужих людей, реставраторів та меценатів і популяризувати сакральні твори мистецтва», – підкреслює Валерій Твердохліб. Першими з досвідом франківських реставраторів познайомились кияни. Ідею проекту перейняв Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара», де 23 квітня відбулась фотовиставка «Образи світлих» Юрія Бакая. Фотохудожник вже традиційно задокументував процес реставрації та зробив світлини до і після відновлення 14 творів із фондосховищ "Музею Гончара". Світлини Юрія Бакая дозволяють побачити критичний стан, у якому твори перебували до реставрації, та осмислити проблематику збереження скарбів сакрального мистецтва. В Івано-Франківському краєзнавчому музеї виставка нових відреставрованих творів відбудеться 30 квітня. Серед врятованих – скульптура 18-го століття «Воскресіння Христове», виконана у манері Йоана Пінзеля. Хто є автором скульптури, невідомо, припускають, що це може бути один з учнів Пінзеля. Не менш цікавою є скульптура Ісуса тірольського майстра Джозефа Облєттера (19-те ст.). У Тіролі в той час працювала ціла плеяда майстрів, які створювали іконостаси для відомих європейських костелів. Австрійський уряд виділяв гранти на навчання майстрів у Мюнхенській академії мистецтв. Минулого року глядачі побачили ікону Святого Миколая, а цьогоріч побачать її «пару» – «Покрову Святої Богородиці» 18-го століття. Ці дві ікони – єдине, що залишилось від знищеної церкви у Богородчанському районі. Найцікавішою з погляду іконографії та найпроблемнішою з погляду реставрації є ікона Святої Маргарити Марії Алякок, засновниці культу Найсвятішого Серця Ісусового. Не виключено, що вона колись була розміщена у церкві Пресвятого Серця Христового при монастирі сестер Василіянок. З 2009 року у Краєзнавчому музеї завдяки проекту вдалося зберегти вже півсотні сакральних творів, які з архівних фондів автоматично перебралися в постійну «живу» експозицію музею. Сьогодні у фондах чекає на своїх рятівників ще майже сотня унікальних ікон та скульптур із зображенням тих, хто взяв на себе місію допомагати людям. Зараз святі чекають цього від нас. Наталка ГОЛОМІДОВА |
