Понеділок, 27.05.2024, 21:14:17

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Листопад 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
 
Архів новин
Головна » 2013 » Листопад » 23 » Слідами старого Станиславова. Казимирівська
17:30:36
Слідами старого Станиславова. Казимирівська
У старому Станиславові була значна вірменська колонія. Спочатку вірмени мешкали у середмісті – під захистом фортечних стін. Пізніше облюбували Лисецьке передмістя. Початок шляху до Лисця був забрукований каменем з Бистриці-Солотвинської, через що дорогу називали Брукованою. Паралельно вживали назву – Вірменська. Наприкінці ХІХ століття виникла мода перейменовувати вулиці на честь видатних діячів. Брукована / Вірменська отримала назву Казимирівської – на честь польського короля Казимира ІІІ Великого (1310-1370). Саме він загарбав Галичину, а ще заснував Краківський університет.
На поштівці станиславівського видавця Клямпфнера бачимо перспективу вулиці Казимирівської. Її прикрашає елегантна кам’яниця, що стоїть на розі з вулицею Кривою (тепер будинок Мазепи, 24). Колись давно тут мав садибу вірменин Каетан Антоневич. Протягом 1850-1890-х років нерухомістю володів українець Юліан Дейчаківський. А в нього будинок викупив єврейський купець Юліуш Бар, який усе завалив та в 1910 році спорудив цілий палац. До речі, його монограма і дата будови викладені у вестибюлі кам’яниці.
То був звичайний прибутковий, або чиншовий будинок, приміщення якого Бар здавав різноманітним орендарям. На поштівці видно рекламу одного з них – банку Вальдмана. Перед приходом совітів кам’яниця належала вже якійсь пані Штайнер. Згідно з переписом, там було 10 квартир.
Літом 1950-го на першому поверсі відкрили клуб комунальників, яким опікувалась обласна профспілка працівників житлово-комунального господарства. Там працювали всілякі гуртки, співав хор комунальників. Заклад був популярним і навіть потрапив у знамениту пісню Тризубого Стаса «Рідне місто». У 2004 році клуб комунальників примусово виселили з приміщення на підставі рішення господарського суду.
Кам’яницю на Мазепи, 20 спорудила вірменка Антоніна Грегорович у 1892 році. Змінивши кілька власників, будинок опинився у володінні купця Маврикія Ґеніґсберга. Йому пощастило знайти поважного «квартиранта»: на поштівці є овальна табличка над входом із зображенням орла – герба Австро-Угорщини. Це тому, що з 1907 року у кам’яниці замешкала Друга цісарсько-королівська гімназія з польською мовою викладання. У міжвоєнний період вона стала Першою польською гімназією імені Мечислава Романовського. Серед її викладачів згадаймо вчителя української мови Миколу Лепкого (рідного брата письменника Богдана Лепкого) та голову Наукового Товариства ім. Шевченка в Австралії Івана Рибчина. Хоча гімназія вважалася польською, там навчались і українці, і євреї – наприклад, майбутній письменник Горацій Сафрін. Його збірки гуморесок «При шабатових свічах» і нині перевидаються у Польщі. Після війни гімназію закрили, а кам’яницю перетворили на житловий будинок.
Тепер порівняємо зображення. Перше, що кидається в очі, це брудна дорога на австрійській поштівці. Можливо, вулиця й була колись Брукована, та з-під багнюки та гною бруківки не видно. Тепер там ніби є дорога та… вже традиційний затор.
Обом описаним кам’яницям пощастило – вони вціліли. Залишився незабудованим навіть невеличкий скверик між ними. Погодьтеся, для Франківська річ небуденна і, на жаль, рідкісна. У сучасному будинку № 20 видно, що кілька вікон стали значно ширшими. Простінки розтесали ще за Польщі – аби покращити освітленість класів. А от білі рагульські вікна повставляли уже тепер.
Іван Бондарев, Михайло Головатий

Переглядів: 594 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024