Четвер, 25.04.2024, 13:57:15

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Січень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
 
Архів новин
Головна » 2014 » Січень » 12 » Слідами старого Станиславова. Вулиця Третього мая
14:25:24
Слідами старого Станиславова. Вулиця Третього мая
Одним із найбільших свят Польщі є День Конституції. Сейм ухвалив її 3 травня 1791 року – першу в Європі та другу у світі. І хоча невдовзі Річ Посполита зник­ла з політичної карти світу, поляки нікуди не поділись та продовжували мешкати на її колишніх територіях, до яких належала Галичина. У старому Станиславові вони грали першу скрипку і тому називали вулиці на свій лад. У 1891 році, з нагоди столітнього ювілею Конституції, частину вулиці Заболотівської перейменували на Третього мая. Якби її нарекли Шопена чи Коперника, то, можливо, назва б і втрималась. А так вона залежала від політики і мінялася при кожній зміні влади. За ЗУНР вулиця була Івана Франка, а за Другої Речі Посполитої – знову Третього мая. Німці об’єднали її з Грюнвальдською та охрестили Губернаторською. Совіти цю «злуку» відмінили, натомість сполучили вулицю із невеличкою вуличкою Шидловського (тепер це початок Грушевського). Новоутворення назвали на честь Карла Маркса. І лише в 1990-му вулиця отримала звичне для нас ім’я – Грушевського. 
Але повернімось до 1914 року, коли станиславівський видавець Шраєр випустив листівку із видом вулиці Третього мая. Зауважте, назва дублюється трьома мовами: польською, німецькою, українською (причому – «3-го Мая»). У глибині проглядається видовжена триповерхова кам’яниця. Насправді це кілька будинків. Протягом 1895-1896 років звели крайній із них (тепер ця двосекційна споруда має адресу Грушевського, 33-35). Замовником виступив інженер Леон Вайнґартен. Але сам у ній не жив – чи подарував, чи продав своєму братові Емілю. Це прізвище читачам уже знайоме. Ми писали про кам’яницю Кароля Вайнґартена на куті Чорновола й Гординського. Еміль і Леон були його рідними братами. Від 1919 року вони тримали цегельню у Станиславові та займались будівельним бізнесом. Емілю не пощастило. Перші совіти націоналізували кам’яницю, а німці примусово переселили його до гетто. Там він навіть став членом юденрату, що, однак, не врятувало його від смерті. У 1906 році Леон Вайнґартен будує ще один будинок (Грушевського, 37). Він примикав до братового та мав одну цікаву особливість, характерну для модерну: яйцевидний проріз із лоджіями у фасаді. Леон також був будівельник і керував власним інженерним бюро. Йому поталанило більше – він помер до «золотого вересня». Черговим власником кам’яниці став син і спадкоємець покійного Лазар. Юліуш Фоєрман, один із в’язнів Станиславівського гетто, у своєму щоденнику писав, що інженер Лазар Вайнґартен керував бригадою теслярів, яка обгороджувала гетто від решти міста. І теж загинув. Найближчою до нас на фото є кам’яниця колишнього залізничного службовця Францішка Мажевського. Він спорудив її у 1904 році. Будинок двосекційний, із дзеркально симетричним плануванням, при чому кожна секція має свій номер. Тому на сучасних мапах Франківська його адреса вказана як Грушевського, 39-41. Праворуч на листівці проглядається край одноповерхової споруди. За переписом домоволодінь 1910 року вона фігурує як фотоательє у власності того ж Мажевського за адресою 3-го Мая, 41А. Будована близько 1914 року. Не дивуйтеся, що будинок датується пізніше, ніж перепис, бо в журнал перепису згодом дописувалися пізніші будинки. 
Що помінялось на вулиці за 100 років? По-перше, зникла халабудка колишнього фотоательє. Один час там діяла крамничка канцтоварів, а зараз на її місці – висотка із банком і дитячою технічною студією «Винахідник». На даху кам’яниці Мажевського з’явилась «шпаківня» – хтось збудував собі там помешкання та прорубав два вікна. Також виявилось, що вікно у правому крилі споруди було замуроване вже століття тому. Ще одне вікно, на розі першого поверху, перетворили на двері і тепер це вхід до стоматологічної клініки. Її рек­лама стримана й не псує фасад австрійської кам’яниці. Не те, що рекламний банер «Алкоголізм, неврози, анорексія», який закрив старовинний балкон. 
ІВАН БОНДАРЕВ, МИХАЙЛО ГОЛОВАТИЙ

Переглядів: 492 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024