Збудована наприкінці ХІХ — початку ХХ століття імпозантна споруда за своє життя не раз міняла призначення — аж до пожежі.
Запроєктований з розмахом "Сокіл" має багато декорований фасад з двома нішами, в яких, ймовірно, вміщені бюсти Адама Міцкевича та Юліуша Словацького. Якщо чесно, "додивитися", чиї ж там бюсти складно. З певністю тільки можна сказати, що скульптура сокола, який початково "гніздився" на даху, до сьогодні не збереглася, йдеться на Facebook-сторінці Old Kalush.

Будівля запроєктована і збудована наприкінці ХІХ століття як польське товариство "Сокіл". Хоч сокільський рух був панслов'янським, але мав "регіональні особливості". Польський "Сокіл" у Калуші гуртував польську громаду і потиху готував її до участі у майбутньому державному житті ще від часів Австо-Угорщини, а потім став "гніздом духа" ну і тому подібних пишних речей.

Ймовірно, в 1909 році тут розпочався перегляд фільмів. Можливо, це було й легендарне кіно "Марисєнька"? Калуському "Соколу" вдалося пережити Першу світову війну з відносно невеликими втратами, про що свідчать світлини тих часів. Мабуть, з відновленням міжвоєнної Польщі будинок і товариство мали процвітати.

Після 1939 року — велика біла пляма. Як і де літали польські "соколи" за часів першої радянської та німецької окупацій, відомостей немає. У післявоєнні роки тут ніби теж якийсь час був кінотеатр: згадувались назви "Колос" та імені Тараса Шевченка. Але відомості непевні.

З 60-х років ХХ стоків чутки говорять про управління кінофікації, з 1977 року до пожежі — концертний зал училища культури, потім — руїна, і спорадичні проби якось зберегти споруду з залученням сил "Лукору", пізніше — "Карпатнафтохіму". Тепер — знову великі і небезпідставні сподівання вдихнути в будівлю життя вже із залученням коштів ЄС. Що ж, успіхів!