До будівельного буму в дев’яностих і двохтисячних роках, коли архітектурне обличчя міста ще не було спотворене, Івано-Франківськ інколи називали "маленьким Віднем". І місто мало на це повне право, адже колись тут створювали будівлі австрійські архітектори.
Однією з найбільш загадкових фігур серед них є Франц Маурус – автор проекту тюрми "Діброва", відкритої 1 липня 1883 р. (тепер вул. Чорновола, 119а). Інформацію про нього довелося шукати аж в австрійському Ґраці.
Франц Маурус народився 26 вересня 1836 р. в Санкт-Йоганнес ам Драуфельд – маленькому містечку на північному сході сучасної Словенії. Свою архітектурну кар’єру розпочав на скромній посаді стажера в місцевому будівельному департаменті. В 1869 р. став ад’юнктом (помічником керівника) з будівельних питань, згодом очолив будівельне відомство й отримав звання інженера. В цей період Маурус розпочав співпрацю з міністерством внутрішніх справ і отримав замовлення на проекти кількох в’язниць у невеликих містечках, що знаходились неподалік.
Врешті-решт він дочекався справді важливого замовлення – проектування тюрми у Ґраці. Щоб полегшити собі роботу, в 1890 р. архітектор туди переселився, а невдовзі став офіційним будівельним радником австрійського міністерства внутрішніх справ. В 1894 р. Маурус очолив будівельне відомство федеральної землі Штирія й отримав звання головного будівельного радника. Він спеціалізувався в основному на проектах судових і тюремних будівель, допомагав також готувати молодих архітекторів – був членом екзаменаційних комісій у вищій технічній школі в м. Ґраці та у кількох будівельних школах.
Хто б міг подумати, що найбільш зірковим проектом цього архітектора виявиться тюрма в Станиславові! Австрійська газета "Листок світових новин" від 29 березня 1885 р. повідомляє, що за цей проект Маурус отримав подяку від самого цісаря. "Цісар заявив, що з приводу будівництва нового карного закладу для чоловіків у Станиславові за ретельну й успішну службу він висловлює своє найвище задоволення Францу Маурусу, головному інженеру міністерства внутрішніх справ". За свої заслуги архітектор отримав дві високі нагороди – орден Франца Йосифа і залізний хрест третього ступеня. Помер Франц Маурус 9 листопада 1911 р.
Будівництвом тюрми безпосередньо керував інший архітектор – Донат Ціфферер (1845–1909), який спеціально для цього прибув з Відня. Австрійська преса називає його відомим будівничим, який був відповідальним за зведення більш ніж 250 важливих споруд. Серед них – численні будинки у Відні, палаци аристократів і… театр в Одесі.
В Станиславові діяли й архітектори, які отримали фахову освіту у Відні. Це насамперед Фридерик Януш – один з видатних архітекторів віденської школи. Він працював у Станиславові в 1909–1914 рр. Свою діяльність архітектор провадив разом з братом Каролем, заснувавши будівельну фірму "Йорк". Найвідоміші його роботи в нашому місті – це кам'яниці Хованця і Гаусвальда (тепер бізнес-центр "Київ" та будинок навпроти нього на початку вулиці Незалежності). Ці дві кам'яниці є першими п'ятиповерховими будинками в місті.
"Пан Януш, вибудувавши кам’яниці Гаусвальда і пана Хованця на вул. Сапєжинській, здобув собі славу чудового інженера-архітектора, якому зараз охоче довіряють будівництво нових споруд, де його талант інженера і конструктора буде проявлятися й надалі", – писала газета "Кур’єр станиславівський" у 1912 р.
Мало кому відомо, що Фридерик Януш був автором проекту ще однієї важливої для міста будівлі – благодійної дитячої лікарні "Сарепта". В травні 1913 р. відбулося урочисте відкриття й освячення цього будинку. В давній пресі зберігся опис церемонії відкриття, під час якої архітектору висловили щиру вдячність за його роботу.
Віденського шику нашому місту додав також Ернест Баудіш, який до 1900 р. працював головним інженером відділу будівництва колійової дирекції у Відні, потім став старшим будівничим радником Міністерства залізниці, спеціалістом з побудови вокзалів та інших залізничних будівель. Для Станиславова він запроектував ряд колійових будинків: в 1893 р. будинок Дирекції залізниць (тепер центральний корпус медуніверситету), в 1901 р. житловий будинок для залізничників, в 1903–1906 рр. – будинок пошти і телеграфу при залізниці. Баудіш також керував перебудовою станиславівського вокзалу.
В 1895 р. випускник Віденської політехніки Максиміліан Шльосс (1857–1900) був призначений будівничим у Станиславові. Він спостерігав за будівництвом багатьох міських споруд, запроектував вулицю Баторія (тепер вул. Короля Данила). В 1894 р. Шльосс представив свій проект поступової синагоги. Це мала бути грандіозна споруда з чотирма малими вежами, увінчаними куполами та великою центральною вежею із зіркою Давида на шпилі. Але цей проект так і не було реалізовано.
Олена БУЧИК | 
