У сучасному Івано-Франківську є немало прихильників байкерської культури, які час від часу влаштовують масштабні мотофестивалі. Перші ж любителі мотоциклів з'явилися на наших вулицях ще на початку ХХ ст. Тоді мотоцикли у Станиславові ще були рідкістю.
У міській пресі знаходимо правила, яких повинні були дотримуватися мотоциклісти у 1906 році. Водити мотоцикл могли особи, які досягли 18-річного віку, пройшли перевірку транспортного засобу й отримали дозвіл на його використання. Мотоцикліст мусив також здати водійський екзамен, а також оснастити свій транспорт сигнальним свистком та ліхтариками – одним для звичайного мотоцикла і двома для мотоцикла з коляскою. Їздити вулицями міста можна було зі швидкістю, яка не перевищувала 15 кілометрів за годину.
Газета “Кур’єр станиславівський” від 28 лютого 1909 р. розмістила рекламу мотоциклів німецького заводу в місті Некарсульм, який виробляв також велосипеди і моторизовані вози. Як бачимо з реклами, компанія по всій земній кулі продала близько 15 тисяч мотоциклів, які могли розвивати швидкість від 8 до 75 км. за годину.
Справжній бум цей вид транспорту пережив значно пізніше – у 20-х роках минулого століття. І це незважаючи на те, що мотоцикли у міжвоєнній Польщі були дуже дорогими – пристойний байк вартував близько півтори тисячі злотих при середній зарплаті 70-120 злотих у місяць. Тодішня преса зауважувала, що висока ціна пояснюється значним податковим тягарем. Причому сплачувати податки мусив не лише імпортер, а й покупець мотоцикла. Останнім ”писком” байкерської моди тоді були колеса, пофарбовані у різні кольори.
У Галичині діяв “Малопольський клуб мотоциклістів”, який час від часу влаштовував спортивні перегони. Так, у травні 1929 р. відбулися перегони на трасі Львів-Ворохта через Стрий і Станиславів, а у 1936 р. приходили великі змагання автомобілістів і мотоциклістів на Гуцульщині. Маршрут цих гонок об’єднував у собі територію трьох воєводств, відправною точкою був Львів. Мотоциклісти мусили проїжджати через Станиславів, Яремче, Ворохту, Коломию і Косів. На рівних дорогах байки розганялися до ста кілометрів у годину, а всього траса гонок налічувала 566 км. Для тодішніх змагань була характерна видовищність – учасники намагалися вразити публіку ефектними стрибками. Особливе місце у байкерському спорті займали зимові перегони, в яких брали участь лише найвідважніші.
Велика популярність мотоциклів мала й негативні наслідки, зокрема значну кількість аварій. В жовтні 1931 р. весь Станиславів був вражений трагічним випадком, який стався з відомим підприємцем Северином Снігуровичем. Він їхав у мотоциклі з коляскою разом зі своїм сином Андрієм, який мав у місті репутацію лихача і неодноразово потрапляв у дрібні аварії. Підприємець вирушав до Делятина у справах бізнесу і, мабуть, поспішав, бо мотоцикл їхав з великою швидкістю. В результаті тріснула шина на передньому колесі, а пан Снігурович отримав глибокі рани на обличчі та важкі забої різних частин тіла. Його син Андрій відбувся легшими травмами. Нещастя сталося поблизу від казарм піхоти – тепер тут офісний центр по вул. Грушевського, 22а.
В 1933 р. місцевий купець Мендель Фріман їхав на мотоциклі вулицею Собєського (тепер вул. Січових стрільців). Його обігнав інший мотоцикліст, але гоноровому купцю це дуже не сподобалось. Він зістрибнув з байка і спробував затримати сусіда. Це йому не вдалося, і розлючений купець рвонув з місця, намагаючись за будь-яку ціну випередити суперника. В результаті вчасно не помітив перехожого, в останній момент звернув убік, вилетів з мотоцикла і вдарився головою об край тротуару. Азартного водія у важкому стані відвезли до шпиталю.
В 1937 р. неуважність мотоцикліста призвела до смертельного випадку. В’язничний стражник Леопольд Круль вирушав зі своєю сестрою Розалією до Стрия і наїхав на 60-річну жінку, яка намагалася перебігти дорогу перед мотоциклом. Потерпіла загинула, а водій та його пасажирка зазнали травм.
Інциденти з мотоциклами траплялися так часто, що в Галичині навіть розповідали анекдоти про мотоциклістів-невдах, наприклад такий: “Мотоцикліст наїхав на перехожого, вибачається перед ним і каже: ой, пане, візьміть 20 злотих компенсації і скажіть мені свою адресу. Пізніше вишлю вам ще 30 злотих. – Оце вже ні! – обурився потерпілий. Я не погоджуюся, щоб мене переїхали в кредит!”
Незважаючи на всі ці прикрі випадки, число любителів мотоциклів усе зростало, адже п’янке відчуття швидкості приваблювало багатьох.
Олена БУЧИК |
