Для сучасної жінки вагітність – це не привід “випадати” з суспільного життя. В наших прабабусь усе було інакше, адже в ХІХ ст. до вагітності ставилися з певною соромливістю, як і до всього, що пов’язано з сексуальністю.
Надто афішувати свій “пікантний” стан вважалося поганим тоном. Ось що радив паням “при надії” давній порадник хороших манер: “Жінка, яка незабаром має стати матір’ю, не повинна бувати в світському товаристві, лише в родинному колі вона може прийняти запрошення на обід. Їй краще утриматися від походів до театру і здійснення візитів”.
Соромливе ставлення до вагітності збереглося й на початку ХХ ст. Судячи з реклами, в тодішньому Станиславові працювали лікарі “жіночих” хвороб і як мінімум чотири “екзаменовані” акушерки, що приймали пологи.
Одна з них, Антоніна Пельчарська, розмістила в газеті “Кур’єр станиславівський” від 11 липня 1909 р. рекламу своїх послуг. З цього оголошення не одразу й зрозумієш, чим займалась його авторка: “Пані у хворобі знайдуть дбайливу турботу і допомогу”. Акушерка Пельчарська мешкала по вул. Сапєжинській, 35 (нині вул. Незалежності) на другому поверсі флігеля. Вона за невелику додаткову винагороду навіть погоджувалась виїжджати до породіль з навколишніх сіл.
Була в ті часи й акушерка, яка справді ввійшла в історію. Щоправда, не завдяки своїм медичним умінням. 18 грудня 1909 р. сталося вбивство у Княгинин-Гірці (нині район вулиць Миру і Привокзальної). Було задушено Етті Земель, старшу жінку, власницю невеликої крамнички. В убивстві одразу ж запідозрили 48-річну Анну Немцову та її 34-річного коханця Теодора Устинського. Анна час від часу приходила прибирати в домі старенької, а того дня саме залишилась у неї ночувати. Помешкання було пограбовано, а Немцова пізніше ще й намагалася продати деякі речі покійної, чим остаточно виказала себе. Вбивцю було засуджено на 20 років ув’язнення й відправлено до жіночої тюрми у Львові. Але через певний час вона втекла з тюрми, оселилась у Павлівці під Станиславовом, де працювала … акушеркою й приймала у місцевих жительок пологи. Поліція ледве натрапила на слід акушерки-вбивці й знову доставила її до львівської тюрми.
Схильність до кримінальних історій мала також акушерка пані Маллерова, що мешкала на вулиці Казимирівській (нині вул. Мазепи). В липні 1901 р. вона звернулася до місцевої прокуратури з сенсаційним зізнанням. Начебто ввечері до її помешкання приїхали приватним екіпажем двоє панів і попросили її терміново під’їхати до жінки, що мала народжувати. Акушерка дуже перелякалась, коли побачила на обличчях обох панів маски, але швидко зібралась і сіла до екіпажу. Незнайомці вибачились, вручили Маллеровій сто корон і повідомили, що через необхідність зберігати сувору таємницю мусять зав’язати їй очі. Нарешті акушерку привели до пацієнтки, обличчя якої теж було закрите маскою. Після того, як відбулися пологи, незнайомці, погрожуючи пістолетом, змусили акушерку… негайно спалити новонароджену дитину в печі. Згодом виявилося, що ця історія – цілковита вигадка. Хоч “Кур’єр станиславівський” давав офіційне спростування, багато жителів щиро повірили в неї, а плітки про таємничу породіллю і зловісних незнайомців ще довго кружляли містом. Пані Маллерову за її фантазії ніяк не покарали.
Крім “екстремальних” акушерок, у житті галицьких пань траплялися й екстремальні пологи. В березні 1909 р. в родині селянина Станиславівського повіту Олекси Гелемея народилися трійнята – два хлопчики й дівчинка. Такі пологи в ті часи були справжнім екстримом, але діти народилися здоровими і їхня мама теж почувалася задовільно.
Цікавий випадок стався у вересні 1887 р. під Галичем. Місцева селянка народила сина, а через 19 днів після пологів вирушила до церкви. По дорозі додому вона відчула біль і невдовзі… знову народила, цього разі доньку. Преса писала, що це надзвичайно рідкісний випадок, щоб народження близнят відбулося з такою великою перервою.
В 1900 р. одна 28-річна львів’янка народила дитину просто в кінному трамваї, а в 1909 р. ще одна галицька селянка розродилася під парканом військових казарм. Вона прийшла у гості до чоловіка-військового, і в неї раптово почалися пологи.
Щоб екстриму в житті місцевих мам було менше, у вересні 1918 р. на другому поверсі станиславівської ратуші відкрилася “порадня для незаможних матерів”. Тут матері, які мали дітей до двох років, могли безкоштовно отримати медичну консультацію, ліки й необхідні гігієнічні засоби для малюка. Повноцінний пологовий будинок – клініку доктора Ґутта – в Станиславові відкрили тільки у 1926 р.
Олена БУЧИК |
