Важко уявити, як сильно змінився наш світ за останні сто років. Навіть прогноз погоди сторічної давності сучасній людині нелегко зрозуміти. Хоч і передбачати погоду тодішнім синоптиками вдавалося не дуже добре.
Газета “Кур’єр станиславівський” від 17 лютого 1907 р. повідомила про температуру в найближчих гірських містечках. “Згідно з урядовими телеграмами, що надійшли до місцевої колійової дирекції, 13 числа цього місяця в наших горах було набагато тепліше, ніж у Станиславові, – читаємо в повідомленні. – Тоді, коли в місті ми мали мінус 21 градус Реомюра, в Делятині було -15° R., в Надвірній -18° R., у Ворохті -20° R. Однак найтепліше було у Яремчі, де термометр тієї самої пори показував 12° R.”
На початку ХХ ст. для вимірювання температури найчастіше використовувалася температурна шкала, запропонована в 1730 р. французьким вченим Рене Антуаном Реомюром. Шкала Цельсія була значно менш поширеною, хоч багато термометрів того часу показували температуру одночасно і за Реомюром, і за Цельсієм. Один градус Реомюра (1°R) дорівнює 1,25 °C. Тому шляхом нескладних підрахунків можна дізнатися, що в Станиславові тоді було приблизно -26 °C, в Делятині -18, у Надвірній -22, у Ворохті -25, а у Яремчі -15.
Прогнози погоди в тодішньому Станиславові ніхто не складав, хоч метеорологічні спостереження в Галичині велися ще з другої половини XIX ст. Зате місцева преса регулярно друкувала “віщування” німецько-австрійського вченого Рудольфа Фальба (1838-–1903). Однак ці прогнози були не дуже точними, до того ж Фальб особливо любив передвіщати різноманітні бурі, урагани та інші екстремальні ситуації. Тому мешканці міста ставилися до цих прогнозів з обережністю й часто їх критикували. “Прогноз Фальба на вересень виявився настільки неточним, що тепла погода, яку він передбачав на період з 9 по 18 вересня, настала вже з початку місяця, а на цей час метеоролог віщував дощі”, – писав “Кур’єр станиславівський” у 1902 р.
Деякі мешканці міста для передбачення погоди користувалися барометрами, але й вони рідко давали точну інформацію. Тому доводилося вигадувати якісь альтернативні методи.
Так, один з дописувачів міської преси в 1900 р. пропонував передбачати погоду… за афішами. “Всі наші барометри нічого не варті, – зазначав автор. – Скільки разів таке бувало, що барометр вказував на дощ, а маємо хорошу погоду, а коли каже нам сподіватися тепла, маємо дощі з блискавицями. Я купив недавно дорогий барометр, а оптик вихваляв його і казав, що він знає, коли буде дощ, так само точно, як і Господь Бог. А зараз мій барометр і природа оголосили одне одному війну, і кожне з них наполягає на своєму. Барометр уже четвертий день уперто передбачає хорошу погоду, а природа сміється з того в кулак і поливає нас рясним дощем. Але спостережлива людина завжди зуміє дати собі раду. Я, наприклад, завжди знаю, якою буде погода на вихідні – дощова чи сонячна. Для цього я не дивлюся ні на барометри, ні на термометри, ні на небо, а лише на афіші. Якщо вони обіцяють на вихідні якесь гучне свято просто неба, то буде дощ, а якщо планується екскурсія за місто, то я готовий битися об заклад, що буде гроза з блискавицею. Оскільки такі екскурсії і свята є майже кожної неділі, то нема чому дивуватися, що ми так часто маємо дощові вихідні”.
Ще один дописувач газети в 1908 р. радив передбачати погоду за вітром. “Варто пам’ятати, що західні вітри в цілій Європі, а також у нашому краї зазвичай несуть повітря від моря, тому вони насичені вологою і спричиняють дощі. Східні вітри, навпаки, сухі, а тому рідко буває, щоб при східному вітрові падали дощі, а якщо навіть таке й стається, то ці опади зазвичай нетривалі. Так само, якщо під час дощової погоди західний вітер змінюється на східний, можна сподіватися, що скоро опади припиняться”.
Автор також радив звертати увагу на сонце, місяць та користуватися народними прикметами. Так, якщо при заході сонця небосхил не є цілком чистим, а сонце ховається за хмари, то незабаром можна чекати дощу. Про дощ свідчить також “неясний” місяць, який неначе оповитий туманом. Чистий захід сонця – то правдиве віщування хорошої погоди на наступний день.
Якщо чуємо гуркіт поїздів або церковні дзвони з далекої відстані, це означає, що повітря насичене вологою, а отже, скоро піде дощ. Те ж саме, якщо в хаті мокріє сіль, – ця прикмета теж є правдивою ознакою дощу. Про погоду віщує й поведінка багатьох звірів та птахів. Наприклад, коли зграя ворон увечері поводиться неспокійно й голосно каркає, на наступний день варто очікувати різкого погіршення погоди. Особливо щастило тим господарям, які мали курей, адже за їхньою поведінкою можна було передбачити погоду краще, ніж будь-який синоптик.
Олена БУЧИК |
