В рамках проведення акції «Стежками партизанської слави» та «Шана і пам’ять» учні 9-х класів Івано-Франківської ЗШ № 7 у супроводі класних керівників Іванійчук Л.М. та Сидорук О.М. здійснили автобусно-пішохідну екскурсію до криївки Миколи Твердохліба (псевдо «Грім»). Екскурсію проводив співробітник музею визвольних змагань Карпатського краю Василь Тимків. З його розповіді учні дізнались, що Твердохліб народився у багатодітній сім'ї сільських інтелігентів у селі Петрилів на Тлумаччині. Пізніше навчався у Станиславівській гімназії, був Пластуном. Згодом вчився у старшинській школі. Після цього повертається до Станіславова і відкриває господарський магазин, де, в умовах суворої конспірації, знаходилась «явочна квартира». Згодом Микола навчається в надтаємній школі розвідки в німецькому Мюнхені. Після чергового військового вишколу у Кракові Микола Твердохліб служив старшиною у Дружині Українських Націоналістів (ДУН). Згодом, після розформування німцями в Білорусії батальйонів «Нахтігаль» та «Роланд» Микола брав участь у керівництві «Похідними групами» на схід України. Рейдуюче з'єднання поручника «Грома», переодягаючись у нову німецьку форму та будучи добре озброєними, нападало на німецькі гарнізони та частини. Одним з найуспішніших рейдів був напад на стратегічно важливий об'єкт — село Горохів. Він був командиром військової округи «Говерля». Чекісти всіляко намагалися хоч би щось дізнатися про її керівника Миколу Твердохліба та його штаб. Наміри партійного та військового керівництва СРСР знищити полковника Грома уже в перші післявоєнні роки були настільки гіпнотизуючими, що вони видавали бажане за дійсне. В адресованому секретарю ЦК КП/б/У Лазарю Кагановичу донесенні серед інших «переможних» реляцій повідомлялося, що «с 1 января 1946 года по 1 января 1947 года среди убитих командующий 4-м округом УПА — Гром». Проте чутки про його смерть виявилися перебільшеними. Полковник Грім ще довгих шість з половиною років вимотував ворогів, котрі явно поспішили з «некрологом». У 1953 році після переходу Грома та його штабу до Надвірнянщини, було вирішено збудувати криївку на схилі гори Березовачка, яка розташована на висоті понад 1400 метрів над рівнем моря. У ній перебувало шестеро чоловік. Це була остання зима славетного полковника Грома. До наших днів дожили двоє із шести осіб, які перезимували у криївці: Михайло Зеленчук (на момент рейду у криївці не був) та Ганна Попович (була поранена). 17 травня 1954 чекістам вдалось дізнатись місце розташування криївки і оточити її. Полковник відстрілювався від ворога майже день, а потім, знищивши основні документи, застрелився разом із дружиною Ольгою Герасимович. Так завершилася доля одного з найвідоміших провідників УПА, вірного сина України Миколи Твердохліба, полковника Грома. На місці загибелі героїв, посеред величних Горган, зараз височіє символічний хрест та гранітна плита, яка нагадує. Символічним було й те, що подолавши понад три кілометри карпатських крутосхилів - останніх декілька сотень метрів до криївки школярі йшли засніженими схилами Горган. Учні мали змогу побувати у криївці й на власні очі побачити суворі умови побуту у яких перебували українські герої. По дорозі додому учні оглянули руїни Пнівського замку. Незважаючи на втому, учні залишились гордими тим, що змогли віддати данину шани героям, завдяки яким ми сьогодні живемо у вільній та незалежній державі. |
