Наприкінці XVII століття зовсім молоде місто Станіславів отримало нову ратушу. Її збудували з каменю у модному тоді стилі ренесансу навзамін дерев’яної попередниці.
Місто в той час дуже активно розвивалось і багатіло, тому на будівництві не економили: ратуша вийшла красива, висока, а головне – міцна. Адже їй судилося довге і насичене життя. Більшість сучасних джерел пишуть, що 173 роки, але мені здається, що значно більше…
Отакою вона була в 1860 році. На той час вже відгриміли війни з турками, Польща занепала та була розділена, а місто перейшло під владу Австрії. Спочатку загальний занепад Станіслава сильно відобразився на ратуші. Однак з часом справи почали йти краще – вежу укріпили, відремонтували ззовні і всередині, фасад прикрасили новими елементами, зламаний багато років годинник відремонтували. Ратуша є серцем громадської і ділової активності, в ній працюють 24 крамниці, а у вежі засідає магістрат і суд. Однак попереду нашу героїню чекають серйозні випробування.
“Мармулядова” пожежа 28 вересня 1868 року знищила майже все середмістя. Ратуша довго трималась, але зрештою вогонь перекинувся і на неї. На цій світлині ми бачимо обгорілі стіни і відсутність купола. Ця дата вважається датою смерті другої ратуші. Але чи це так?
Від пожежі сильно постраждали нижні поверхи і рамна, в яких були розташовані крамниці. Також згорів і впав на бруківку купол вежі. Однак сама вежа, маючи стіни понад метр завтовшки, вистояла і не дістала значних пошкоджень. І вже за кілька років ми знову її побачимо.
Завдяки енергійному бургомістру Камінському вже у 1870 році закладено перший камінь у фундамент нової, третьої ратуші, а ще за рік усі роботи було завершено. Однак наскільки новою вона була?
Архітектори зберегли вцілілу в пожежі вежу, замінивши вигляд купола. А хрестоподібні рамена крамниць були розібрані і на їхньому місці повстав прямокутний двоповерховий корпус. Фактично вся центральна частина старої ратуші збережена всередині нової будівлі, а вежа взагалі майже не змінилась. Мені здається, це називається реконструкцією, і правильно було б говорити не про третю ратушу, а про нову версію другої. Адже вона вистояла, основну її частину від верхівки і до самих підвалів не розбирали, а тільки дещо змінили декор і по-іншому збудували рамена. І, як покаже час, старе серце ратуші значно міцніше, ніж новозбудовані приміщення.
Через низьку якість робіт, а також артилерійські обстріли Першої світової нові приміщення ратуші вже в 1920-х роках були в аварійному стані. Тому знову постало питання про реконструкцію. Цього разу їй повернули первісний хрестоподібний план партеру і знову зберегли вежу.
Так, ту саму, збудовану ще в 1695 році. І не тільки вежу, але фактично усю стару ратушу, крім знищених вогнем і попередньою реконструкцією рамен. Вежу знову не розбирали, а тільки закріпили верхню частину армопоясом і влаштували нове закінчення. Так само збереглися внутрішні стіни, контрфорси і склепінчасті перекриття. На ілюстрації видно, що знову всередині нової ратуші майже цілком збережена первісна будівля кінця XVII століття. А ще це видно неозброєним оком – підіть у ратушу і переконайтесь самі.
Таким чином, наша модернова ратуша тільки доповнила будівлю 1695 року новими раменами, декором і верхівкою вежі і має вважатись ще однією її реконструкцією. Однак через не зрозумілі мені причини, незважаючи на збережені давні елементи, датою будівництва ратуші значиться 1935 рік. Тоді як у не меншою мірою перебудованих філармонії і залізничного вокзалу зазначена дата первісного будівництва, а не реконструкцій.
Цікаво, що навіть не всі професійні архітектори знають, що частину старої ратуші можна побачити неозброєним оком. І будівля, основна частина якої зведена ще 322 роки тому і яка є майже найстарішою в нашому місті (не рахуючи палацу Потоцьких), навіть не має статусу пам’ятки архітектури державного значення. Мені здається, це трохи несправедливо до нашої героїні.
Віталій Пасенюк | 
