У Калуші для слухачів університету третього віку провели лекцію на тему: «Тарас Франко і Підгірки». Захід присвячений 130-річниці від Дня народження українського письменника, педагога, члена спілки СРСР Тараса Франка.

Лекцію для поважних калушан прочитала науковий співробітник музею-оселі родини Івана Франка Наталія Мельник. Вона ознайомила із життєвим і творчим шляхом одного із синів Івана Франка, повідомляють "Вікна".

Тарас Франко народився 9 березня 1889 року. Тоді за православним календарем святкували День Тарасія Константинопольского. Окрім того відзначали 75 роковини з Дня народження Тараса Шевченка. За бажанням батька Івана Франка сина й назвали Тарасом.

За словами Наталії Мельник, Тарас був другим із чотирьох дітей у сім’ї Франків. Лише через дев’ять місяців його охрестили разом із уже дворічним братом Андрієм. Хрестив хлопців священник Ананій Воробкевич, брат відомого письменника Сидора Воробкевича.

"Як для Галичини це був нонсенс. Родичі хвилювалися, надсилали телеграми, говорячи, що так не робиться, це погано, що старший Андрій нехрещений. Проте Франки мали свої погляди, були модернові і не звертали на всілякі забобони і охрестили хлопців 27 жовтня", — зазначила науковий співробітник Наталія Мельник.

Діти росли у любові і розумінні своїх батьків, незважаючи на те, що вони були розбишаками. Знайомі і сусіди називали їх франчатами:

"Вони поливали людей із балкона холодною водою, весь час гомоніли і лізли на голову. Ольга Федорівна Франко дітей безмежно любила і дозволяла усе: по підлозі бігали морські свинки, ходив лелека з переламаним крилом, бо хлопці його звідкись принесли. Тут же по підлозі скакали жаби, бо потрібно було їх наловити, щоб нагодувати лелеку".

Іван Франко любив сина називати Тарасищем, бо той був повновидний і міцної статури. Разом із старшим братом Андрієм у п’ятирічному віці пішов у школу, з ним сидів за одною партою, ставши його опорою і захисником. Адже одного разу з Андрієм стався нещасний випадок, в результаті якого хлопець захворів на епілепсію.

В 1900 році хлопці поступають до Львівської цісарсько-королівської академічної гімназії з українською мовою викладання. У 1905 році вперше на канікули до Підгірок приїжджають брати Франки. Про це залишили спогади жителі Підгірок, розповіла Наталія Мельник:

"Тоді підгорецькі хлопці грали в свої ігри, пасли корів і тут з’явилися хлопці їхнього віку, які виглядали на паничів. Хлопцям стало ніяково, адже ті не знали як себе поводити. І тут одразу проявився педагогічний хист Тараса Франка, він одразу знайшов спільну мову з дітьми і запропонував їм навчити цікавих ігор. Вони стали друзями".

У 1906 році Тарас пише свій перший твір — драму в п’яти діях «Ахілл». Окрім того він на відмінно навчається у гімназії і захоплюється класичною філологією.

Згодом Тарас і Андрій Франки почали займатися спортом, зокрема, ходили у хлопчачий зал товариства «Сокіл». Там займалися гімнастикою, тенісом, плаванням, веслуванням, класичною боротьбою і легкою атлетикою. До речі, в той час сучасні види спорту називалися дещо інше аніж зараз. До прикладу, волейбол називали відбиванкою, баскетбол — кошиківкою, великий теніс — сітківкою, хокей — гаківкою, футбол — копаний м’яч, лижний спорт — лищатарство, велосипедистів називали наколесниками, трамплін — скічнею.

Далі Тарас поступив у Львівський університет, у якому мав підвищену стипендію, адже навчався на відмінно. Завдяки своїй наполегливості і таланту до навчання студент мав змогу один рік навчатися у Відні. Тим часом родина Франків переживала фінансові труднощі і нестабільність, наголосила Наталія Мельник:

"Тарас завжди навчався на відмінно, незважаючи на матеріальні статки сім’ї. Іван Франко навіть писав, що немає за що вчити хлопців і планує продати будинок і власну бібліотеку, проте гроші він знайшов і діти його все-таки продовжили навчання".

Після закінчення університету хлопець викладав у Станіславівській гімназії. У 1916 році дізнався із заголовків газет про смерть батька, служачи у складі галицько-волинської армії.

У містечку Бібрка на святі Маланки письменник знайомиться з донькою дрібного чиновника — Катериною Фалькевич. У 1921 році він одружується з дівчиною. Оскільки часи були скрутні, то весілля було бідним. Тарас Франко навіть не мав свого фраку, тому змушений був його позичити.

Згодом у нього народжується дочка, яка одразу ж помирає. Через деякий час народжується три дочки — Зеновія, Ростислава, Любомира і син Роланд. До речі, сина назвав на честь античного героя Роланда, оскільки любив героїчну поему «Пісня про Роланда».

У 1922-1929 рр. — працює вчителем грецької і латинської мови у Львівській академічній гімназії. У 1929 році його переводять у тодішній Ряшів (Жешув) вчителем фізкультури у одну із польських гімназій. Проте відсутність україномовних шкіл заставляє родину повернутися назад додому.

У 1939-45 рік проживає у Станіславові, де працює вчителем фізкультури. У 1940 році був обраним депутатом до Станіславської міської ради.

У 1948 його призначають директором меморіального музею Франка у Львові.

За словами наукового співробітника музею-оселі Івана Франка, ще одним хобі Тараса Франка було малювання. Окрім того, він був найбільше з усіх чотирьох дітей схожий на батька, тому коли художники хотіли малювати портрет Івана Франка, вони змальовували його з Тараса.

Також письменник завжди говорив всюди українською мовою і виступав за чистоту мовлення. З цього приводу Наталія Мельник розповіла про цікавий випадок:

"Одного разу у тролейбусі до нього підійшов контролер із проханням пред’явити білет. У відповідь Тарас Іванович сказав, що у нього немає білета, а є квиток. Дійшло до того, що контролер викликає міліцію, куди потрапляє Тарас Іванович. І як писали у спогадах після того, на одного контролера стало більше, який знав, що білет — це квиток".

У 1950 році родину Франків перевозять до Києва, де він отримує квартиру. В той час готується 50-томник Івана Франка, Тарас допомагає у його укладенні. У 1950–1963 роках — співробітник Інституту літератури АН УРСР.

У 1971 році помирає у Києві. Похований на Байковому кладовищі.