Після 1917 р. окремі наші краяни, повертаючись із російського полону, завертали по дорозі до Канева, щоб вклонитися пам’яті великого Кобзаря. Після воєнної завірюхи українська громадськість активізувала свою діяльність і, незважаючи на переслідування польської влади, брала активну участь у відзначенні шевченківських днів. У 1919 р. у Станиславові прокурор сконфіскував вірш Т. Шевченка «Учітеся, брати мої», надрукований у газеті «Вперед». У 1920 р. там же у видавництві «Діточі читанки» вийшла книжечка Григорія Гетьманця «Хто такий Шевченко». Автор висвітлює в популярній формі життєвий і творчий шлях поета. Це ж видавництво у друкарні Л. Данкевича видало «Малий Кобзар» Тараса Шевченка. У 1921 р. для вшанування Тараса Шевченка з нагоди 60-х роковин його смерти окружний ювілейний комітет у Станиславові організував всенародне свято. 10 березня 1921 р. в театральній залі товариства ім. Монюшка (нині обласна філармонія) відбулася святочна академія, на якій з вітальним словом виступав професор української гімназії Н. Даниш. Доповідь виголосив професор Ю. Чайківський. Головні теми і форми Шевченкової поезії висвітлив професор О. Тисовський. ідею самостійності України в творах поета обррунтував П. Ставничий у доповіді «Шевченко як геній». Між доповідями декламували твори Кобзаря «іржавець», «Сон». На завершення святочної академії мішаний хор «Бояна» виконав «Заповіт» Шевченка—Стеценка. У неділю 13 березня 1921 р., о 4 годині пополудню, були виголошені доповіді на честь Шевченка: в залі «Української Бесіди» (тепер вул. Чорновола, 22) виступав професор Юліан Чайківський, у залі Народного дому — професор О. Бойцун, у читальні «Просвіти» на передмістю «Кнігинина» — професор гімназії Микола Лепкий, в домівці каси Райфайзена, вул. Франца Йосифа (тепер вул. Незалежності від вул. Бандери до моста), ч. 53, на передмістю «Кнігинин-Колонія» — професор К. Кисілевський. 17 березня в театральній залі Монюшка відбувся святочний концерт, на якому доповідь про Шевченка виголосив професор О. Бойцун. Мішаний хор «Бояна» виконав ряд пісень на слова Шевченка, декламували його твори. Славний оперний співак Михайло Голинський (родом із с. Вербівців на Городенківщині) виконав «Минули літа молодії». Крім Станиславова, шевченківські концерти в 1921 р. відбувалися у багатьох містечках і селах краю. Наприклад, 10 березня 1921 р. урочистості почалися шкільним святом у Залукві, а закінчилися публічним концертом у Галичі за співучасті станиславівського «Бояна». 10 березня в Залукві школярі, звільнені від науки, зібралися у церкві на поминальне Богослужіння, а звідти пішли у школу на святочний ранок, який влаштувала К. Яновичівна. «У Галичі шкільне свято 12 березня також почалося Богослужінням, відправленим о. М. Винницьким. Воно було обмежене виключно на шкільну дітвору і членів учительського збору української народности. Управитель не міг звільнити молодіж від науки, бо такий приказ дістав від інспектора. Се школа не українська, а польська, хоч української дітвори у ній більше. Концерт у Залукві, крім морального успіху, дав ще й матеріальну користь, бо з чистого доходу уділено 1500 марок на фонд «Учітеся», а 1500 — на сирітський захист в Залукві». (Український вісник. — 1921. — Ч. 66.). У Тисмениці 3 квітня 1921 р. святочний концерт на честь Шевченка розпочався патріотичною промовою д-ра Шипайла. Потім хор місцевої молодіжи під управою п. П. Роздольського виконав дві пісні, а дві — хор селян із Підпечар під управою п. Монастириського і декламацією Шевченкових віршів. По концерті місцевий Український Аматорський Клюб поставив п’єсу «Назар Стодоля». (Український вісник. — 1921. — Ч. 69). 10 березня відбулося вшанування Шевченка в Рогатині, де «до зібраного народу та шкільної дітвори отець Кудрик виголосив патріотичну промову. По Богослуженню відбулися урочистості в гімназії, а вечором — концерт. Успішно виступив чоловічий і мішаний хор під дирегуванням отця В. Соловія. Цей концерт було повторено ще раз 13 березня». Заходом місцевого ювілейного комітету Гвіздець-Балинці 13 березня 1921 р. проведено святочний концерт, на якому виступив О. Вовчук, співав мішаний хор, а вкінці поставили виставу «Назар Стодоля». У Вовчківцях на концерті виступав мішаний хор з іллінець під керівництвом Левицького з Наддніпрянщини. Цей хор у складі 20 осіб виступав на шевченківських концертах у іллінцях (20 березня), Тростянці, Трійці, Рудниках, Джурові та Заболотові. Програма свята у Вовчківцях закінчилася «сценічним образком у двох діях «Тарас-дитина» М. Козоріса. На вечорі 21 березня в Станиславові декламувала вірш Ю. Федьковича «Пам’ятник Шевченкові» учителька і письменниця іванна Блажкевич. 24 квітня 1921 р. відбувся концерт у Перегінську, який повторено у неділю. По відспіванню «Заповіту» директор школи Паньків виголосив промову. Потім співали перегінські дівчата. Найбільш організовано урочистості були проведені впродовж березня—квітня у Балинцях, Видинові, Вовчківцях, Залуччю, іллінцях, Карпові, Снятині Снятинського повіту, Галичі, Делятині, Тисмениці, Кутах, Перегінську та інших місцевостях. Реферати про творчість Шевченка у селах переважно виголошували вчителі — Юліан Чайківський (Станиславів), Наталія іванчук (іллінці). Нам вдалося розшукати текст, який виголосив у Карпові (тепер с.Прутівка) директор школи іван Голубович (1874—1945) 4 червня 1922 р. Автор підкреслював народний характер творчості Шевченка, роль його слова в освідомленні та освіті народу. 27 березня 1922 року за старанням ювілейного комітету відбулося шевченківське свято в залі музичного товариства ім. Монюшка. З доповіддю про Шевченка виступав професор Кисілевський, а з декламаціями його творів — професори Бойцун і Гаврилова. Успішно виконала соло на фортепіано піаністка Н. Цибрівська. Шевченківський вечір зі змістовною програмою відбувся 7 квітня в Тлумачі. Вступне слово виголосив д-р і. Макух. Виступав хор під керівництвом В. Яцева. Реферат «Шевченко як мученик і пророк поневолених рабів» виголосив С. Романюк. На закінчення місцевий аматорський гурток відіграв драму Кобилецької «Чудовий перстень». Вірш Шевченка «і мертвим, і живим»... декламував Г. Луцик, згодом активний діяч «Сельробу». (Далі буде) Петро Арсенич |