У Станиславові початку ХХ ст. театральні вистави були одними з найулюбленіших розваг, адже ні телевізора, ні інтернету тоді ще не було. Здебільшого п'єси викликали позитивні відгуки і щире захоплення, але траплялися й невдалі постановки.
У квітні 1904 р. нарікання в міських театралів викликала постановка "Гамлета", виконана "чи то львівською, чи то краківською трупою". Як зазначала преса, публіка заповнила зал по вінця й навіть додивилася виставу до кінця, за що треба віддати належне її терплячості, пише ЗК.

"Скорочення сцен, здійснене спеціалістом з лібрето чи режисером, цього разу пішло публіці лише на користь, – зазначала міська театральна критика. – Режисерська робота, якщо така була, взагалі не виконала своїх завдань. Старі й поважні підмостки нашої сцени, які були і королівським садом, і зачарованим озером, цього разу залишилися без змін – вони були "цвинтарем", який представляла лише гола підлога й пивниця, відкрита посередині сцени. Костюми жалюгідні, брудні, зовсім не привабливі. Король схожий на пряничного чоловічка. Один з акторів, який мав представляти старого чоловіка, був молодим хлопцем з причепленою сивою бородою".

Проте навіть таке гірке розчарування не відбило в станиславівської публіки щирої любові до театру.