Ви бачили дахи сучасних багатоповерхівок? Металочерепиця, тарілки супутникового телебачення, щогли мобільного зв’язку. Одним словом, нічого цікавого. А ось дахи деяких австрійських кам’яниць прикрашають людські фігури. Вони багато чого бачили та якби вміли говорити, то розповіли б багато цікавого. Хоча одне слово з їхньої кам’яної мови розібрати можна. Вони кричать —«Допоможіть!».
Бджілка та зашморг Найвідомішою (та найбільш збереженою) є скульптурна група, що увінчує споруду обласного управління Ощадбанку на Мазепи, 14. Це колишня міська каса ощадності, споруджена ще в далекому 1884 році. З часом банкіри вирішили розмістити на даху офісу додаткову рекламу закладу. Вони замовили скульптору Томасу Дикасу дві статуї, які мали символізувати «Працю» та «Ощадливість». Чоловіки звернулися не до абикого — перед тим пан Дикас виграв конкурс проектів пам’ятника Міцкевичу у Кракові. У 1909 році скульптурна група зайняла своє місце на фронтоні кам’яниці. Обидві фігури — в античних туніках, ліва тримає червоний щит із бджілкою. Комаха символізує ощадливість. Тобто, ви заробляйте та несіть, а ми збережемо та примножимо!Якщо відверто, то спочатку я думав, що працю символізує чоловіча фігура. Навіть дивувався, чого це Дикас не дав хлопцеві, наприклад, молот (певно, таки ще дається взнаки радянське виховання). Але зблизька виявилося, що то жінка. Ще й з дуже непоганим бюстом. Навіщо їй молот? Хоча якійсь інструмент в панянки таки є. У складках туніки ховається щось середнє між рахівницею і дисковим телефоном. А ще хтось накинув бідолашній «Праці» дротовий зашморг на шию, другий кінець якого кріпиться до руки. Напевно, щоб не відвалилася…Загалом стан скульптури задовільний, але «косметичний ремонт» тут явно б не завадив.
Я тобі на трембіті… Ще одна парочка примостилась на даху будинку на Січових Стрільців, 16. Колись тут був дитячий кінотеатр Шевченка, а нині — євросекондхенд. Сам будинок зведений ще у ХІХ столітті, а у 1910 році капітально перебудований коштом виноторговця Озіяша Єгера. Підприємливий власник здавав приміщення в оренду — банку, готелю, кінотеатру й фотосалону. Над усіма тими фірмами щось вигравав на сопілці гіпсовий пастух, якого уважно слухала пастушка, виконана з аналогічного матеріалу. Із тими оздобами вийшов певний конфуз. Перед початком реконструкції пан Озіяш публічно заявив, що будинок прикрашатиме кінна статуя польського короля Яна Собеського. Монарх був національним героєм Польщі, тому місцева преса одразу записала юдея Єгера до патріотів Вітчизни. Але по завершенні робіт замість легендарного короля свідома громадськість побачила тривіальних пастуха й пастушку. Проте остракізму власнику вдалося уникнути. Може, поляків заспокоїли фігури двох орлів під балконами, а може Єгер переконав їх, що то сам Собеський дудить своїй коханій Марисі у вільний від баталій час. На фото видно, що скульптури бачили й кращі часи. Особливо дісталося пастушці. Її обличчя настільки спотворено, що нагадує пов’язку Феміди, коліна биті, плечі покриває щільна брудна «засмага». Кавалер дівчини виглядає значно краще. До речі, це єдина чоловіча скульптура на дахах міста. Хлопцеві вдалося зберегти своє обличчя, а кілька років тому йому навіть відновили сопілку. Якщо відчистити від бруду, то з нього ще буде толк. А ось пастушці необхідна складна косметична операція.
Русалка з ногами Про будинок на Шопена, 3 ми вже писали у статті «Кам’яна орнітологія». Але насправді там цілий зоопарк: птах, жаба та русалка. Пернатого ніби вдалося ідентифікувати. Історик церкви Андрій Косатий стверджує, що то пелікан: «Зображення птаха-пелікана, котрий ранить себе в груди дзьобом, у католицький церкві символізує жертву Христа, що, віддавши себе на смерть, пролив кров і пожертвував її за рід людський». Аналогічний птах-самогубець є в костелі Кам’янця-Подільського. Із жабою теж не все просто. Пан Косатий каже, що то символ оновлення та відродження, оскільки щовесни рептилія скидає стару шкіру аби красуватись у модній і сучасній. Хоча є й інша версія, неформальна. Будинок спорудив такий собі Петро Мосевич у 1908 році. Коштів на оздоблення він не шкодував, і тая жаба, певно, мала «задавити» сусідів, чиї помешкання виглядали значно скромнішими…Тепер про русалку. Що вона символізує, нині сказати важко. Може вічну молодість, а може дружину пана Мосевича. При детальному наближенні виявилося, що то взагалі ніяка не русалка. Дівчина має ноги! Щоправда, лежить вона у такій позі, що здалеку кінцівки змахують на хвіст. «Морського» антуражу додає сітка, якою вкрита скульптура. А ще «не русалка» щось тримає у руках, біля рота. Ніби вона грає на «дубельтівці» чи їсть кілька бананів одночасно.В очі одразу кидається понівечена права рука скульптури. Якщо нічого не робити, то дівчина може її втратити.
Аварійні груди Про наступний будинок майже нічого не відомо. Єдине, що можна назвати впевнено, це рік побудови — 1910. І то лише завдяки даті на фасаді. Йдеться про двоповерховий особняк на Короля Данила, 22. Вгорі, серед невеличкого березового гаю, проглядається жіноча фігура. Точніше те, що від неї залишилось. Нині — фактично одна голова. Ще рік тому справа там ще щось було — рука, груди. Правда, на руці бракувало трьох пальців, а від шиї до пупця пролягала глибока тріщина. Зліва — тільки пальці прикривали залишки грудей. Через правий лікоть тоді хтось перекинув дроти — ліктя вже немає, дроти є. Дивно, що жіночка досі посміхається…Оголеність тітоньки породила чутки, що у кам’яниці колись містився бордель. Та краєзнавець Михайло Головатий цю версію рішуче заперечує.…Як можна побачити, майже всі скульптури потребують реставрації. Вони є тим, що називається Старий Станиславів, і буде шкода, якщо його стане менше. Іван Бондарев |
