Цю історію розповів відомий мистецтвознавець і старожил міста Володимир Баран. Наприкінці 1940-х років він працював у фотоательє «Укрфото», яке містилось у великому будинку навпроти теперішнього стоматфакультету (кам’яницю знесли у 1993 році). Директором закладу був румунський єврей Профіс. Він вважався найкращим фотографом міста, клієнтів у ательє ніколи не бракувало. Траплялись і «ліві» замовлення, тож гроші у хлопців водилися. У ті голодні часи багато хто заздрив фотомайстрам і мріяв влаштуватись до них на роботу. Втім потрапити до «Укрфото» було ой як складно. Але це не зупиняло численних прохачів, які вже добряче остогидли всьому персоналу. Одного разу до ательє зайшов молодик, який заявив Барану, що хоче стати учнем фотографа, просив порадити, як сподобатися Профісові. Володимир вирішив пожартувати. «Дивись, – сказав він. – Профіс єврей і переважно бере на роботу своїх. Шкода, що ти українець, але нічого. Привітайся з ним таким чином: «Пане Профіс, кіш майне тухес сарайне». Він розтане й візьме тебе на роботу». Хлопець зрадів і навіть виставив Барану пиво. Коли директор ательє повернувся з обіду, кандидат у фотографи заволав на всю кімнату: «Пане Профіс, кіш майне тухес сарайне!». Профіс почервонів, схопив палицю та кинувся на молодика. Гнався він за ним аж до Вічевого майдану, поки не задихався. Що ж було причиною такої агресії? Та просто з єврейської те «привітання» перекладається як «Поцілуй мене в дупу». Іван Бондарев | 
