Івано-Франківщина відзначила 140-річчя від дня народження Богдана Лепкого — людини багатогранного таланту, письменника і поета, художника і мистецтвознавця, публіциста й політика. Народжений на мальовничих землях західного Поділля на хуторі Кривенькому біля села Крогульців тодішнього Чортківського повіту на Тернопіллі в будинку відомого культурно-просвітницького діяча Галичини о. Михайла Глібовицького, Богдан Лепкий дев’ять років поспіль (1930—1939) навідувався до Черча на Рогатинщині, де на місцевому курорті директорував його брат Левко Лепкий. Тут він відпочивав разом із дружиною Олександрою, доньками Софією та Наталією, зустрічався з багатьма українськими галицькими громадсько-політичними діячами, письменниками, журналістами, артистами, музикантами і художниками. Саме тут, у Черчі, наприкінці минулого тижня громадськість нашого краю відзначила ювілей автора «Мазепіани», «Казки мойого життя», «Батуринської руїни», «Орлика» та багатьох інших високохудожніх прозових і поетичних творів. Вклонилися того дня великому синові галицької землі Богданові Лепкому і гості цього велелюдного свята — професор медицини з Відня (Австрія), розпорядник фонду свого батька Івана Гука Ігор Гук, академік НАН, голова наглядової ради благодійного фонду «Мінеральний живець «Черче» Ярослав Яцків (м. Київ), письменник зі Львова Роман Коритко, голова Рогатинської райдержадміністрації Йосип Нижник, доцент кафедри архітектури і будівництва університету права ім. Короля Данила Галицького Зеновій Соколовський (м. Івано-Франківськ), наукові працівники музею Богдана Лепкого із сусідніх Бережан Богдан Тихий, Наталя Стрілець та Iрина Ухман і ін. Відкриваючи ювілейні торжества, головний лікар черченського живця, один із членів наглядової ради благодійного фонду «Мінеральний живець «Черче» Михайло Падучак запросив до слова академіка Ярослава Яцківа, який нагадав присутнім актуальні й нині слова Богдана Лепкого: «Які ж то ми горожани світу, коли ми невільники в своїй власній хаті? Не нам ширити космополітичні кличі, а тим, що панують над світом, ми мусимо стреміти до того, щоб нам повернено загарбані наші людські національні права. Ми мусимо перш бути націоналами, бо туди веде шлях до горожанства світового...» Своєю чергою професор Iгор Гук сказав, що фонд, створений його батьком, долучиться до побудови вілли «Богданівка», а письменник Роман Коритко пригадав, як під час руйнування за вказівкою компартійної влади цієї вілли будівельники знайшли на її руїнах та сховали до кращих часів подарований Богданові Лепкому тризуб, який нині зберігається у бережанському музеї. Говорили на ювілейному вечорі в Черчі і про бережанський період життя й творчості Богдана Лепкого, та, звичайно ж, про Бережани — «місто дитячих і хлоп’ячих літ, найкраще місто в світі», як писав про нього сам письменник у своїй книжці «Казка мойого життя». «У бережанському музеї письменника, — зазначила у своєму виступі працівниця цього закладу Ірина Ухман, — зберігається оригінал свідоцтва про його хрещення, зображення герба роду Лепких, а також копія ікони Зарваницької Божої Матері, у молитві до якої мати автора «Мазепіани» Домна Лепка просила здоров’я й долі своєму синові». Завершилося святкування 140-річчя від дня народження будителя душ галицьких українців у передвоєнні роки концертом, на якому лунали пісні на його слова «Час рікою пливе», «Ой поїхав стрілець на стрілецьку війну», «Колисав мою колиску вітер рідного Поділля» та інші, а також галицькі українські шлягери 30-х років минулого століття, під які танцювали відпочивальники черченського живця в ті далекі роки. Роман ГЛАДИШ |
