У Краєзнавчому музеї Івано-Франківська городенківські майстрині демонстрували унікальні вишивки та презентували детальний альбом-каталог «Вишиті сорочки Городенківського Покуття». У ньому зібрали й описали 37 вишиванок.

Під час презентації відвідувачі дізналися дуже багато цікавого про вишиванки саме Городенківщини. Це було справжнім відкриттям, пише Репортер.

За словами одної з авторок каталогу Галини Дідич, на створення книги їх надихнула презентація альбому вишиванок з фондів музею Андрея Шептицького у Львові. Його презентувала авторка –  Любава Собуцька.

Ми поїхали на презентацію і були окрилені. У тій книзі зібрано 101 сорочка і 67 з них – з Городенки, – розповідає пані Галина. – Коли ми повернулися додому, то побачили, що теж маємо багато оригінальних сорочок. Комусь дісталося в спадщину, хтось має свою маленьку колекцію. Також у нас є прекрасний краєзнавчий музей у Городенці. У нас є відома на цілу Україну колекціонерка Галина Гафійчук. Історія з тим альбомом надихнула, що ми теж можемо зробити хоч щось маленьке, аби поділитися з усіма тим, що маємо.

Як розповідає пані Галина, спершу планували опрацювати та видати до 15 сорочок. Та коли почали дослідження, то у результаті вийшло 37.

Два роки тому у Городенці започаткували спільноту вишивальниць. Це майстрині з різних сіл, які збираються раз на тиждень, досліджують свою рідну вишивку й потім її відтворюють.

Результатом таких зустрічей, роботи й досліджень є відтворення Городенківської сорочки, а саме узору «Волове око». Це робота Людмили Вонсуль, одної з авторок книги-альбому. Вона досліджувала старі фотографії та в результаті відтворила узір.

Дуже рідкісно із сучасних обласних центрів, аби районний центр мав свою сорочку, а нам вдалося знайти, – розповідає Людмила Вонсуль. – Ми представили світові міську сорочку Городенківську узору «волове око».

Важливо, що майстрині зробили схему цього узору й діляться нею за донат у 200 гривень. Усі донати йдуть на FPV та обладнання для  10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».

З продажу цих схем для вишивання вдалося зібрати 305 тисяч гривень. Купити схему і зробити одночасно добру справу можна на сторінці shop.pokuttia.

За словами Людмили Вонсуль, Городенківщина у різний час мала близько 50 сіл. У книзі ж представлені тільки 14 сіл. Тому роботи ще багато.

Чим унікальні й самобутні вишиванки Городенківського Покуття, розповідала третя авторка – Ольга Ковалів. За її словами городенківські сорочки вирізнялися кольорами – від найяскравішого червоного до майже коричневого.

Найбільш знакове, чим хочемо похвалитися, – це багатство технік, – розповідає пані Ольга. – В альбомі представлена рекордсменка – сорочка з села Торговиця, на якій застосовані 15 видів декоративних швів. В середньому кожна сорочка мала 10 видів. Навіть чоловічі лаконічні сорочки теж мали по шість видів швів.

Ще одною особливістю городенківських сорочок, за словами Ольги Ковалів, є кручений рукав.

Він притаманний тільки для Городенківського Покуття, більше ніде його повторення нема, – впевнена майстриня. – Ми вже розглядали його викрійку і продовжуємо працювати над його вивченням.

Також городенківським вишиванкам притаманна мікровишивка. Пані Ольга розповідає, що мають одну таку сорочку, де облямівка по краю рукава має 5 мм і там є три рядки різного виду швів. Усе вишите шовковою ниткою.

У книзі зібрані старі фотографії з різних сіл. Можна побачити у що взуті, в що одягнені мешканці Городенківського Покуття. Які головні убори та прикраси вони носили. Також є фото вишиванок з 14 сіл з дуже детальним описом.

За словами авторок, цей альбом є подякою предкам, і водночас вони хочуть, аби він став натхненням для сучасників.

Цю книгу-альбом вдалося видати завдяки гранту від українсько-канадського фонду разом з громадською організацією «Покутський офіс розвитку територій».

Над проєктом працювала ціла команда. Авторки – Галина Дідич, Людмила Вонсуль, Ольга Ковалів. А також фотограф Сергій Дубовицький, дизайнер Іван Івасюк, художниця Людмила Павлюк та перекладачка Ірина Дідич. Адже книга є двомовна – українською та англійською.

Світлана Лелик