Вчора у Франківську відкрили меморіальну дошку Ользі Дучимінській – українськоій письменниці, поетесі, етнографині, громадській діячці, політвʼязню радянських таборів, сподвижниці жіночого руху Галичини.

Анотаційну дошку встановили та освятили на фасаді будинку на Грюнвальдській, 23, повідомив міський голова Франківська Руслан Марцінків.

Усе своє життя Ольга Дучимінська присвятила служінню людям і Україні. Жертвувала свій час як народна вчителька в різних школах Галичини. У воєнні роки письменниця рятувала євреїв, ризикуючи власним життям.

23 листопада 1949 року 66-літню Дучимінську заарештували у сфабрикованій справі вбивства письменника Ярослава Галана. Спочатку два роки вʼязниці, а потім сім років сибірських таборів ГУЛАГу. Була засуджена на 25 років, але після смерті Сталіна скоротили термін до десяти.

“Познайомившись ще в сибірських тюрмах, після страшних поневірянь, останніми її роками заопікувалась Мирослава Антонович та її рідний брат Петро з дружиною Наталею. Саме в цьому їхньому тимчасовому помешканні на другому поверсі по вул. Ґрюндвальдській в 60-70-х роках часто зупинялась письменниця. Було це тоді вкрай небезпечно, оскільки О. Дучимінську, незважаючи на похилий вік і стан здоров’я, совєцька влада все одно ніде не дозволяла прописати.

Тому до родини Антоновичів постійно “навідувались” працівники КДБ та різні “сексоти”, шукаючи для цього будь-який привід. Але Мирослава Антонович так і продовжувала опікуватись письменницею до останніх днів… життя”, – розповів про письменницю і громадську діячку франківець, правник Володимир Ковальчук.

Навіть після звільнення вона зазнала переслідувань. 24 вересня 1988 року Ольга Дучимінська померла. Реабілітована посмертно 27 листопада 1992 року.

За довгі роки творчості (1905-1988) окремими виданнями при житті вийшли лише збірка поезій «Китиця незабудьків», нарис «Наталія Кобринська як феміністка» і невелика повість «Еті».

Анотаційну дошку відкрили в межах програми «Івано-Франківськ – місто Героїв».