У Коломиї в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Йосафата Кобринського відбувся майстер-клас з бісероплетіння. Всі охочі вчилися виготовляти традиційні українські прикраси – «силянки». Майстер-клас провів для відвідувачів музею науковий працівник Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини, студент історичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Богдан Петричук. Бісероплетіння – один з найдавніших і найпоширеніших видів декоративно-прикладного мистецтва. Мистецтво виготовлення прикрас з бісеру, як і вишивка та інше жіноче рукоділля, прийшло до нас з глибини віків. Масового характеру на території України воно набуло в середині ХХ століття. Вироби сільських майстринь, створені понад 100 років тому, і донині чарують своєю красою. Любов до рідного краю і бажання зберегти зразки стародавніх виробів з бісеру спонукали Богдана Петричука чотири роки тому взяти в руки голку й маленькі намистинки. «Я працюю з бісером четвертий рік, спочатку це для мене було смішно, я не думав, що буду цим займатися, але необхідно було відреставрувати старий ґердан і я попросив пані Марію Чулак з П’ядиків мені допомогти. Вона застерегла, що таке заняття дорого виносить. Попри все я таки взявся за роботу. Я знав технологію і вже з сучасного бісеру треба було відтворити старий ґердан. Перший мій виріб розірвався, другий вийшов більш-менш, а з третьої спроби я вже відреставрував старий ґердан. Я – музейник і колекціонер. Для мене важливіше повторити старий ґердан, ніж створити сучасний, бо сучасні речі виготовляє дуже багато людей, а тих, які повторюють старі, я знаю буквально 4–5 осіб, – розповів Богдан Петричук. Роботи Б. Петричука посідають почесні місця в музеях України, а також зберігаються у приватних колекціях різних країн світу. Варто зазначити, що у музеї це не перший майстер-клас Богдана Петричука. Нещодавно він показував, як пов’язували головні убори – хустку і перемітку на Прикарпатті. До слова сказати, у Національному музеї Гуцульщини і Покуття постійно відбуваються різноманітні майстер-класи, навчання, організовують презентації, семінари і зустрічі з цікавими людьми. «Музей – це надзвичайно складний механізм, у якому багато структурних підрозділів, кожен з яких має своє завдання. До одних з таких завдань, надзвичайно важливих, належить завдання освітньої роботи, куди відносимо багато різних цікавих програм. Однією з програм є постійні майстер-класи, заняття з фахівцями, художниками, народними майстрами в їхніх майстернях або ж у нашому музеї. Організовувати такі майстер-класи особливо цікаво з тими людьми, які знають предмет, технології не лише за теорією, а безпосередньо цим займаються, адже вони вже добре вивчили техніку, працюють наживо і результат є проекцією їхнього внутрішнього стану і ставлення до навколишнього життя і не лише з огляду на те, що було, а й на те, як має виглядати ця традиція через кілька десятиліть», – каже Ярослава Ткачук, директор Національного музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Йосафата Кобринського. У майстер-класі взяли участь відвідувачі музею, гості зі Східної України і музейні працівники з Росії. Використовуючи техніку ткання, за допомогою невеличкого верстатика, нитки, голки і намистинок творилася традиційна українська «силянка». Існує дві техніки виготовлення виробів з бісеру. Майстрині виготовляли прикраси способом силяння, від технології виготовлення якого й поширилася назва «силянки», та способом ткання, яким виготовляли ґердани. Учасники майстер-класу виготовили однакові за формою прикраси, а от колір кожен обирав до вподоби. Багатоколірна гама бісеру й необмежені можливості моделювання виробів з намистин можуть задовольнити вподобання найвибагливішої панянки. Вміння плести вироби з бісеру – це можливість завжди мати оригінальні прикраси. Всі учасники майстер-класу з допомогою Богдана Петричука сплели чудові силянки, які кожен залишив собі на згадку.
Оксана ОСТРОВСЬКА, Коломийські ВІСТИ |
