Неділя, 26.05.2024, 04:18:16

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Березень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
 
Архів новин
Головна » 2018 » Березень » 2 » В гості до Бандери. Музей у Старому Угринові не зважає на підпали і псячий холод
11:57:45
В гості до Бандери. Музей у Старому Угринові не зважає на підпали і псячий холод

Два тижні тому серед ночі в Меморіальному комплексі Степана Бандери, що в його рідному селі Старий Угринів Калуського району, пролунав вибух.

Музей Бандери намагалися підпалити. Хто й чому – встановлюють слідчі. А музей працює. «Репортер»поїхав на екскурсію.

 

Побиті вікна, обпалені двері

Велика будівля з червоним дахом видніється ще здаля. До розбитого центрального входу веде прочищена доріжка. Стіна з правого боку посічена осколками. Великі пластикові двері обпалені, скла нема, дашок зруйнований. Великі вікна ліворуч теж побиті, зсередини заставлені столами. Уламки скла ще не прибрали. Вони перемішалися з льодом, який з гуркотом падає з даху.

Десь з-за рогу виходить закутана працівниця музею. Проводить іншим ходом всередину. Каже, вхід – 15 грн, дозвіл на фото – ще 15, екскурсія з гідом – 30. Беремо все. Жінка записує нових відвідувачів у зошит, за лютий «Репортер» – дев’ятий.

«Встигли порахувати? – дивується жінка. – Це ще нормально. Не сезон, холодно, тому відвідувачів мало». Йде кликати когось з екскурсоводів. Їх тут двоє, але одна в декреті. Також є двоє наукових працівників, які теж, буває, працюють з туристами.

 

Холодна екскурсія

Гід Любов Іванюк попереджає – буде дуже холодно. Тримає в теплих рукавицях різьблену дерев’яну указку, веде в перший зал. Далі з якимось азартом розказує про життя родини отця Андрія Бандери, який отримав парафію у Старому Угринові. Про дружину, всіх його восьмеро дітей. Про кожного окремо. Дуже детально і справді цікаво. І все це, незважаючи на псячий холод, – одній туристці з Франківська!

Наступний зал – суто про Степана. Його навчання у Львові, суди, акції, як вступив до ОУН. Фото, документи, агітаційні матеріали проти польської влади.

​«А поляки в музей приїздять?», – питаємо. «Із різних країн відвідувачі були, – дипломатично каже гід. – Із Польщі теж. З одним невеликий конфлікт був. Колега проводила для групи екскурсію і на фразі, що армія УПА налічувала 120-150 тисяч, той турист спитав, звідки у них зброя? Та й сказала, як було – здобували в бою. І тут почалося, мовляв, то вони в наших зброю забирали і нею ж вбивали. Подискутували – та й усе. Більше такого не було».

Далі пані Люба розповідає про еміграційний період, де Бандера очолював закордонний провід, про його вбивство, а також загадкові смерті дружини і трьох дітей. Говорить, що всі речі з мюнхенської квартири нині знаходяться в Лондоні. Там теж є музей української визвольної боротьби імені Бандери. Звідти мають лише фото.

Крім того, є музей у селі Воля Задеревацька на Львівщині, але присвячений отцю Анд­рію Бандері. Є кімната-музей у Стрийській гімназії, в Дублянах неподалік Львова. І там, і там вчився Степан. А такого, як у Старому Угринові, більше нема ніде.

«Ми почали працювати ще у 1993 році, – говорить жінка. – На той час було складно з матеріалами, інформацією. Просто пішли записувати спогади старожилів, які знали родину Бандер. Тоді розташовувались у кімнаті, яка лишилася від родинного будинку. У це приміщення перейшли у січні 2001-го».

Розказує, що все збирали й утримують власними силами. Фонди час від часу поповнюються. Наприклад, найновіший експонат – особистий фотоапарат Степана Бандери й кілька світлин, які він сам і робив. На більшості з них – донька Леся. Восени минулого року фотоапарат передав зять Степана – Андрій Куцан. Після недавнього вибуху апарат десь сховали.

Екскурсовод каже, тримають тісний зв’язок з родиною. «Те, як працює музей, їм подобається. Не подобається політика в нашій державі», – говорить Любов Іванюк.

 

Підривають не вперше

«Бачите, де чорна плита біля криниці, – пані Люба показує через вікно. – На тому місці стояли перші два пам’ятники – у 1990 і 1991 роках. Перший простояв понад два місяці, а потім його підірвали, а другий – 10 днів. Від нього зараз хіба голова лишилась. У 1992 році відкрили ось цей – в повен зріст».

За словами музейниці, перший вибух не розслідували. Справу закрили. Взялися за другий, бо тоді поранили двох охоронців.

«Одного прикладом вдарили по ногах, – розповідає гід як частину екскурсії. – Коли ставили вибухівку під пам’ятник, то він лежав під дулом автомата. А 21-річногоВасиля Максимчука підстрелили. Вартові тоді дали свідчення. Виявилося, що до того були причетні шестеро військових у маскувальних халатах. А команду дав міністр оборони СРСР – Дмитро Язов. Це з’ясовано точно. Вибух був потужний».

Пригадує, як три роки тому, на Покрову, приїхав автобус зі Львова – з якимись адептами. «Ніби нічого, прослухали екскурсію і одному, не по темі, переклинило… і почалося, що й поліцію викликали. Але прив’язати їхню поведінку до музею ми не могли. Це було просто щось неадекватне. Крім того, що зараз оце напакостили, зазвичай відвіду­вачі чемні».

Каже, географія – найширша. Найбільша група, з якою працювала, – 110 людей. Не згадає звідки.

«Вразила сім’я з Харкова, – пригадує Іванюк. – Відпочивали в Моршині чи Трускавці й до нас заїхали. Глава сімейства зізнався, що ніколи не цікавилися українською історією. Коли почалася війна, тоді його переломило. Уважно слухав екскурсію, розпитував, було видно, що добре перелопатив ту історію. Є люди, які приїхали з кимось за компанію. До кінця екскурсії бачиш, як людину міняє. Це приємно».

Жінка ховає указку, вимикає світло, йде відігріватися до кабінету. Каже, мають 22 калорифери, але в останні роки не вмикають. Дорого. Підбадьорює, в родинній хаті – тепліше.

 

Провідник під вербою

«У 2009 році будинок повністю відновили, як він виглядав колись, – якось втомлено говорить не надто говірка інша музейниця. – У 1982 році один чоловік закупив тут територію з хатою – з умовою, що має розібрати все з фундаментом. Аби й сліду не було. Лишив тільки цю кімнату, де жив з родиною, поки будував поруч цегляну хату. Ту будівлю пошкодило під час вибуху в 1991 році, й чоловікові допомогли побудуватися на початку села».

До родинного будинку Бандер музейники самі закуповували меблі, аби відновити інтер’єр того часу. З особистих речей хіба велика скляна лампа, шаховий стіл, дзеркало, шафа й годинник – подарунок отця Андрія доньці Володимирі на весілля.

Жінка розказує, що можна пройтися до церкви, де служив Андрій Бандера. Там є пам’ятна дошка. Звідти – вгору до цвинтаря, де є родинна могила Бандер.

Дорогою до кладовища зустрічаємо дідуся з місцевих. «Йдете перші через місток чи я?» – питає Василь Перегіняк. Розказує, як іти до цвинтаря. Згадує, хто ще зі старожилів лишився, аби щось розказали, бо він сам він з 1942 року, тож нічого не застав. Чув розповіді від батька, бо той ровесник Степана Бандери і жив поруч.

«Разом гуси пасли на тих обрінках. Отут, де рівнина, видите? – показує пан Василь. – Розказував, ще як Степан з науки приїздив, то збирав тут хлопців і дівчат. Виучку проводив, пісні співали українські, марширували, солдатські вправи робили».

Дідусь пробує ще щось пригадати. «А цю вербу над потічком бандерівською називають, любив з хлопцями в холоді сидіти. А цей місточок – Перегіняковий, – жартує чоловік. – Я зробив навесні, але малі шкодники розгойдали. Обережно переходьте».

Світлана Лелик


Переглядів: 335 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024