Четвер, 30.05.2024, 19:09:13

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2023 » Листопад » 1 » Василь Стефаник і Коломия: З листів та спогадів
11:59:01
Василь Стефаник і Коломия: З листів та спогадів

Напередодні відкриття пам’ятника Василеві Стефанику в Коломиї згадаємо моменти з перебування письменника в нашому місті, згадаємо словами самого В. Стефаника, його друзів та сучасників, цитуючи спогади та листи.

Вперше малий Василь потрапив до Коломиї як учень державної гімназії з польською мовою навчання – української ще не було. Добре відомі пронизані гіркотою його спогади про гімназійну науку: «У великій салі першої класи ... ми , селянські хлопці, зайняли послідну лавку. Товариші наші в лакерованих чобітках глузували з нас та насміхалися. Як же учитель німецької мови сказав мені: «Іди, хаме, свині пасти», то ціла класа зареготалась, а професор натуральної історії (природознавства – М. К.) – Вайгель бив мене тростиною по руках, тому що я не міг досягнути образка з намальованою гієною, бо образок був високо причеплений, а я був ще малий. Потім цей учитель своїм прутом підоймив сорочку, яка спадала верх штанців, і показував класі пояс мойого голого тіла. Класа ревіла з утіхи, я вийшов зараз з класи і пішов на свою квартирю».

Коломийську гімназію Василь Стефаник так і не закінчив, завершував середню освіту в Дрогобицькій. Та як би там не було, в Коломиї отримав він добрі знання, а ще саме тут познайомився з творчістю забороненого тоді Тараса Шевченка. Засновник музею «Гуцульщина» Володимир Кобринський, який теж навчався в Коломийській гімназії й мешкав на «станції» (в орендованій кімнаті) з Лесем Мартовичем (до нього часто навідувався Василь Стефаник), згадував: «Одного разу Стефаник каже до мене:

– Слухай, Влодку, ти підеш нині з нами, але щоб про це нікому не говорив, бо я тобі язик відріжу.

І пішли ми з Стефаником та Мартовичем. Недалеко від церкви зайшли на бічну вулицю, що веде на Мнихівку (тепер – вул. Довбуша – М. К.). При дорозі там була кузня, в якій працював коваль Блонський, а біля кузні на горбку стояла хата, в якій він мешкав. Ось до цієї хати і привів нас Стефаник. Там, виявляється, Стефаник з товаришами часто сходились. Увійшовши до кімнати, Стефаник вклав подушку у вікно, щоб з вулиці не видно було світла в хаті, замкнув двері, засвітив лампу. А потім витяг книжку й почав читати. Що то за прегарні вірші були! Стефаник читав «Кобзаря». Закінчивши читати, він розповів нам, хто такий Шевченко, бо тоді про нього ще нічого не знали, а «Кобзар» був заборонений…» .

Вже навчаючись у Дрогобичі, в листі до Ольги Гаморак В. Стефаник писав: «Тай кажу вам, що волів бим був сто раз радніше, аби мене з Коломиї вигнали – як тут раз прийняли». Отже, Коломийська гімназія, попри не надто прихильну до В. Стефаника атмосферу, таки відіграла велику роль у його житті. Зрештою, й своїх синів відправив на навчання саме до Коломиї. Щоправда, на той час тут діяла вже українська гімназія.

1898 року Василь Стефаник побував у Коломиї на концерті Соломії Крушельницької, на який щиро запрошував листом Ольгу Кобилянську: «Лиш один Бог знає, як радо я хотів би слухати співанок Крушельницкої разом з Вами. Ви би сиділи коло мене, а Солоха навперед нас так би файно виспівувала, що аж!...Крушельницка не горда і дуже буде тішитися Вами, вступ невеликий (квиток недорогий – М. К.) і я буду на Вас чекати. Напишіт лишень, чи купувати білєта два чи оден…». Але письменниця не приїхала, тож виступ співачки В. Стефаник описав Ользі Кобилянській у властивому йому жартівливому тоні в листі від 30 червня: «Я дуже банував, що Ви не могли бути в Коломиї на концерті. Були бисьте виділи, як попи, попаді і їх діти ревно гляділи на Крушельницку! Як на свою дитину або сестру дивилися… Очи у всіх так подобріли, що ледви старші жінки витримали, аби не сказати: Сальцю, спадай на бога, не форсуйся так «страшенно»!... Вся публіка була попівська і виділа і чула свою досконалість в попівській дитині». В листах до О. Кобилянської та В. Морачевського згадує він і про банкет: «По концерті був комерс з тоастами. Говорила публіка – не артистка».

Цікавими є спогади про перше заочне знайомство з Василем Стефаником саме в Коломиї його майбутнього доброго товариша, теж письменника, Богдана Лепкого. Було це тоді, коли у 1897 чи 1898 році Б. Лепкий проходжувався містом зі своїм приятелем, коломийським гімназистом Ярославом Весоловським: «…Славко торкнув мене ліктем:

– Бачите?

– Що?

– А там під «Народною торговлею» (українська крамниця – М. К.) тих двох.

– Я глянув. Стояло двох молодих людей. Один білявий, з волоссям хвилястим, з борідкою і з краваткою, вив’язаною фантазійно, другий – чорний, зроду і від сонця, як циган. Оба стрункі, більше ніж середнього росту. Балакають. Чорний хмуроокий. Та нараз хіхікнув. Очі блиснули, забіліли зуби, цілий перемінився.

– Це Труш і Стефаник, – каже Славко.

Труша я знав, як надійного маляра, але хто таке Стефаник? – питаю.

– Селянський син із Русова. Ходив до гімназії в Коломиї, а тепер є студентом медицини в Кракові, і пише новели з хлопського життя.

– Новели? А гарні?

– Або я знаю, чи гарні, але такі, яких ще ніхто не писав. Інші».

Того ж дня Богдан Лепкий в помешканні коломийського адвоката Кирила Трильовського й прочитав вперше твір В. Стефаника. Через багато років згадував: «Я прочитав. Несамовитим духом повіяло на мене. Зразу хотілося кричати: «Ні, ні, ні! Так ніхто не пише...». Але ті короткі, зв’язкі речення, без одного зайвого слова й ті слова невишукані, звичайні, а такі, що тільки їх і можна було вжити в контексті, непереможною силою тягнули до себе. То осами скакали до очей, то цвяхами вбивалися в пам’ять».

Важливою була зустріч в Коломиї з уже відомим на той час письменником для професора коломийської гімназії 1919 – 1924 років Омеляна Цісика, про що він згадував так: «Наші коломийці … влаштовували вечір у честь Стефаника з якоїсь нагоди …І до мене звернулися, щоб я виголосив на тому вечері доповідь про Стефаника. Я погодився. Насвітлив я постать Стефаника як живописця села, виходячи від Квітки, Нечуя, Панаса Мирного та інших «реалістів», але дав порівняння різниці стилів, поетичного підходу, насвітлення…до імпресіонізму включно. Надійшов вечір. Я ждав за кулісами. Вкінці вийшов з доповіддю, вклонився публіці і глип, а в першому ряді сидить Стефаник! Я оторопів, але хіба не зійду зі сцени?! Прочитав доповідь і кінець. Аж тут до мене підійшов Стефаник, обняв, поцілував і сказав: «Дякую Тобі, Цісику!» Ти мене зрозумів. Дуже Тобі дякую!».

Письменник багато разів був у нашому місті, а про його тісний зв’язок з Коломиєю не дозволить забути пам’ятник біля Стефаникової школи.

©Наукова співробітниця 

Музею історії міста Коломиї 

Мирослава Кочержук


Переглядів: 49 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024