Радянське минуле Івано-Франківська ще до сьогодні дуже яскраво проявляється у багатьох сферах життя. Як не як – майже пів століття ідеологічної роботи. Тому ми розпочинаємо на нашому сайті рубрику, у якій писатимемо про деякі події з життя радянського Станіслава, а пізніше – Івано-Франківська. Дивовижно, але в багатьох речах минуле не так вже й разюче відрізняється від сьогодення. Та й загалом цікаво згадати – як же воно було. Бо, незважаючи на всі ідеологічні та трагічні моменти в історії, місто жило своїм життям, результат якого ми спостерігаємо дотепер.
1945 рік, частина І Комунальні послуги У 1945 році у Станіславі, зважаючи на воєнний час, економили електроенергію. Щодо цього була видана спеціальна постанова. А вже по завершенні війни, у грудні, світ побачила постанова про забезпечення населення міста водою для пиття, яка зводилась до ремонту водоколонок та їх утеплення на зимовий час. Контроль за даним процесом покладався на міськкомунгосп. Колонки мали регулярно перевірятись. А у разі виявлення несправності винуватці притягались до відповідальності.
Вулиця Грюнвальдська – чемпіон чистоти Починаючи з лютого 1945 року у Станіславі розгорнули справжню боротьбу за чистоту. Було оголошено місячник впорядкування міста від наслідків війни. Мали бути очищені вулиці, двори та сквери від уламків розбитих будинків та бруду. Пізніше з’явилась постанова про додержання санітарного стану. А вже до квітня боротьба за чистоту вулиць стала справою всіх жителів Станіслава. Однією з найчистіших була визнана вулиця Грюнвальдська. А жителі домоуправлінь доглядали свої вулиці разом з двірниками, що часто переростало ледь не в змагання між мешканцями будинків. Принаймні, якщо вірити публікаціям у тогочасній пресі. Наприкінці року, у грудні, з’явилась ще одна обов’язкова постанова – про додержання правил благоустрою міста та своєчасне прибирання вулиць. Упорядкування назв вулиць та майданів, а також номерів будинків шляхом встановлення трафаретних таблиць єдиного зразка покладалось на міськомунгосп. Про те, чи варто писати vulytsia, у постанові, звісно ж, не йшлося. Однак обов’язковим було впорядкування фасадів будинків, встановлення урн для сміття та очищення від льоду та сміття мостових і тротуарів.
Як жилось у радянському Станіславі дітям? У 1945 році питання з Палацом піонерів у Станіславі просувалось повільно. Чи то доля така, чи просто місту не щастить з різного роду палацами. Міськрада двічі ухвалювала рішення про Палац піонерів, виділила два будинки і призначила двох директорів. Проте Палац не поспішав з’являтись. Зате була постанова про правила поведінки дітей у громадських місцях. Вона забороняла дітям до 16 років самостійно ходити в кіно, театри та на інші видовищні заходи в усі дні тижня, окрім неділі, свят і канікул. А також після 20-ї години. Після 22-ї години особам, віком до 16 років, взагалі не можна було перебувати на вулиці без нагляду дорослих. Більше того, дітям заборонялось кататись на ковзанах і санках по вулицях, площах і тротуарах Станіслава. Влітку відбувся перший зліт юних піонерів Станіславщини, на котрий завітали 300 осіб. Ну а свято на вулицю станіславських діток прийшло на річницю Листопадової революції, коли Станіславська кондитерська фабрика отримала замовлення на випуск восьми тонн різних кондитерських виробів на святкові подарунки дітям.
Війна з мишами та обов’язкова реєстрація велосипедів На початку січня розпочалося міське радіомовлення у Коломиї. Але в той же час коломийські пивовари програли соціалістичне змагання станіславським пивоварам, які виконали план з виробництва пива на 145%. Неприємні формальності спіткали у Станіславі власників велосипедів, автомобілів, мотоциклів та кінного транспорту. Вони повинні були їх зареєструвати. Користування без реєстрації тягнуло за собою штраф. Ну а на рівні цілої області розгорнули відчайдушну війну з …мишами. Була видана обов’язкова постанова виконкому Станіславської облради про проведення боротьби з мишами у весняно-літній період 1945 року. На цю справу мобілізували цілі села. Тих же, хто ухилявся, чекало покарання. Ольга Рега Рубрика виходить за підтримки Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.Франка. Окрема подяка відділу краєзнавчої літератури та директору бібліотеки Людмилі Бабій | 
