Радянське минуле Івано-Франківська ще до сьогодні дуже яскраво проявляється у багатьох сферах життя. Як не як – майже пів століття ідеологічної роботи. Тому ми ведемо на нашому сайті рубрику, у якій пишемо про деякі події з життя радянського Станіслава, а пізніше – Івано-Франківська. Дивовижно, але в багатьох речах минуле не так вже й разюче відрізняється від сьогодення. Та й загалом цікаво згадати – як же воно було. Бо, незважаючи на всі ідеологічні та трагічні моменти в історії, місто жило своїм життям, результат якого ми спостерігаємо дотепер.
1951 рік Кіно і піонери У 1951 році розпочалось впорядкування Піонерського парку. Тоді ж у Станіславському міському парку імені Т.Шевченка розпочали встановлення великого радіовузла з 12 динаміків. А ще у цьому році, спеціально до дня виборів у Верховну Раду УРСР, на вул. Галицькій мав бути відкритий кінотеатр ім.Комсомолу. Анонсувалось, що за оформленням це один з найкращих кінотеатрів області. Тим часом у кінотеатрі «Піонер» показували новий кольоровий мультиплікаційний фільм «Казка про мертву царівну і сімох богатирів». Пам’ятаєте такий? Так ось, він 1951 року випуску. Щоправда, інколи, окрім гарного дозвілля, кінотеатри заважали піонерам. Учениця однієї зі шкіл міста скаржилася, що, починаючи з 12 години дня і до 12 години ночі, кінотеатр «Піонер» і розташований поруч магазин «Культтовари» безперервно транслюють на вулицю музику з кінофільмів і грампластинки. За її словами, це перешкоджало учням вчити уроки, а працівникам установ нормально працювати. Втім, піонери мали альтернативу. До прикладу, на період підготовки до весняних екзаменів при Станіславському Палаці піонерів (вул.Чапаєва, 37, сучасна вул.Січових Стрільців) було відкрито кімнату підготовки учнів до екзаменів. У кімнаті функціонував куток школяра та спеціальна бібліотека, в якій були: підручники для всіх класів, положення про екзамени, білети для перевідних екзаменів та білети для екзаменів на атестат зрілості. У кімнаті щодня чергували педагоги та старші піонервожаті. Кімната працювала щоденно з 10 год. ранку до 8 год. вечора. Крім понеділків.
Все та ж комуналка… Проблеми у комуналці міста були і в 1951 році. Влітку нарікання на роботу житлово-комунального господарства лунали на сесії міськради. Йшлося про те, що роботи не виконуються у відповідні терміни, а Станіслав разом з Полтавською областю поділили останні місця в Україні. А взимку на сторінках «Прикарпатської правди» з’явилась скарга на те, що в місті не ведеться боротьба з ожеледдю. У цьому звинувачували керівника відділу міського комунального господарства і двірників, які не посипали тротуари піском. Зате при Станіславському добровільному пожежному товаристві було організоване щоденне чергування сажотрусів для виконання сажотрусних робіт за індивідуальним замовленням населення м.Станіслава, а також безкоштовна консультація по встановленню і експлуатації опалювальних приладів. А ще дане товариство проводило вогнезахисне просочення деревини та тканин. Крім того, у жовтні 1951 року на вул.Бельведерській,7а з’явилась механізована пральня. У приміщенні для пральні була котельня, міцна вентиляційна камера, пральна машина, пропускна спроможність якої становила 50 кг сухої білизни за зміну. Здійснювалось механізоване віджимання білизни, полоскання, сушіння і прасування. Всі бажаючі могли скористатись послугами даної пральні.
Попередники Інтернет-шопінгу У той час чимось схожим на Інтернет-магазини був Союзпосилторг Міністерства торгівлі СРСР. Звідти висилались поштовими посилками всім громадянам за їх замовленням у перший-ліпший пункт СРСР різноманітні товари. Це були і скатерті полотняні, сорочки «Українка», накидки на подушку, светри напіввовняні, хустки напіввовняні, кашне напіввовняні кольорові, панчохи жіночі бавовняні, панчохи жіночі з шовку «капрон» світлих тонів, панчохи дитячі бавовняні, шкарпетки чоловічі бавовняні, шкарпетки чоловічі напіввовняні, швейні приналежності. З цінних товарів були бритви, велосипеди, фотоапарати «Зоркий» (831 крб.) та «Москва-3» (437 крб.), радіоприймачі «Родина», «Рекорд», «Москвич», а також динаміки, патефони, будильники тощо. Замовлення виконувалось після одержання від замовника поштовим переказом повної вартості замовленого товару. Каталог товарів розміщувався разом з ціною у газеті «Прикарпатська правда». Без фото, щоправда. А у той же час в аптеках була відсутня мінеральна вода, незважаючи на те, що рекламні оголошення заохочували громадян її купувати.
До Львова за 50 крб. літаком Рекламував себе і Станіславський аеропорт з гаслом: «Економте час! Користуйтеся повітряним сполученням!». Відкривалось пряме сполучення з Одесою через Кишинів. Виліт відбувався о 9 год. 15 хв. ранку по парних числах. На Львів можна було вилетіти о 18 год. 25 хв., так само по парних числах. Вартість квитка до Львова становила 50 крб. Розширювався обласний автопарк. До Станіслава прибули три нових автобуси «ЗІС-51». Крім того, було одержано 5 легкових машин – три – марки «Победа» і дві – «Москвича», а також автомашини-самозвали марки «ЗІС-93». Поповнення дало можливість відкрити нові автобусні лінії: у березні – Станіслав – Рогатин, у квітні – Станіслав – Тисмениця. А ще автобуси почали курсувати на лінії Станіслав – Лисець і Станіслав - Опришівці. Втім, з транспортним сполученням не все було так добре. Невдовзі виявилось, що з великими труднощами можна потрапити зі Станіслава до Тисмениці. Лише вранці автобус робив туди 2-3 рейси. Інколи він затримувався на 3-4 години без поважних причин. Через це пасажирів на зупинці збиралося втроє більше, ніж вміщував автобус. Кондуктор дозволяв сідати пасажирам, які мали з собою великі вантажі, відповідно це зменшувало кількість місць для проїзду. Тож умови посадки загалом були жахливі.
Ольга Рега Рубрика виходить за підтримки Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.Франка. Окрема подяка відділу краєзнавчої літератури та директору бібліотеки Людмилі Бабій. | 
