Радянське минуле Івано-Франківська ще до сьогодні дуже яскраво проявляється у багатьох сферах життя. Як не як – майже пів століття ідеологічної роботи. Тому ми ведемо на нашому сайті рубрику, у якій пишемо про деякі події з життя радянського Станіслава, а пізніше – Івано-Франківська. Дивовижно, але в багатьох речах минуле не так вже й разюче відрізняється від сьогодення. Та й загалом цікаво згадати – як же воно було. Бо, незважаючи на всі ідеологічні та трагічні моменти в історії, місто жило своїм життям, результат якого ми спостерігаємо дотепер.
1969 рік Фантастичні проекти Вкінці 1969 року «Прикарпатська правда» опублікувала якийсь грандіозний план розбудови нового району «Вовчинець». Над його проектом близько року працювали спеціалісти Київського головного інституту «Діпроміст», поклавши в основу генплан забудови Івано-Франківська. Ціле містечко мало розкинутись на площі 300 га – від того місця, де закінчувалась вул. Гагаріна (Вовчинецька) аж до злиття Бистриць. Обіцяли набудувати стільки будинків, аби в них вмістилося пів Івано-Франківська. Кількість при цьому називали – 50 тисяч осіб. Магазини, побутові підприємства, школа на 1600 учнів, якої ще не бачило місто, три дитячих садки (кожен на 280 малюків), комплекс спортивних споруд, триповерхові гаражі для приватних авто, лазня. Все це мало бути у новому мікрорайоні. Будинки запланували різної висоти: на п’ять, дев’ять і навіть шістнадцять поверхів. Окрім житла, вони мали вміщувати ще й торгівельні підприємства, ательє, приймальні пункти та перукарні. Широкі вулиці замайоріли б газонами і квітниками. У цьому диво-містечку майже не їздив би транспорт, бо дозвіл надавали б лише власникам легкових автомобілів для обслуговування магазинів і побутових підприємств. Ну а вулиці мали будувати з перспективою для тролейбусів. Ще тут мав бути будинок культури, кінотеатр, бібліотека з декількома читальними залами, універмаг та велика поліклініка. Ба більше – очікувалась поява готелю у формі стрункої вежі на 300 чоловік. Ну а новий парк мав стати ще кращим від центрального. Не кажучи вже про стадіон з трибунами на 10 тис. місць та плавальним басейном, а також сади загального користування площею 9 гектарів.
Швейна фабрика Були і будівельні реалії. Ще напередодні 1969 року будівельники здали новий корпус швейної фабрики в Івано-Франківську. Тепер тут якраз розпочинали працювати цехи.
Комфортне місто У республіканському соціалістичному змаганні у четвертому кварталі 1968 року міст України Івано-Франківськ виборов друге місце за проведення робіт по благоустрою. Перевершив його тільки Луганськ. Ну а «бронзу» отримав Кривий Ріг. Щоб зберегти місто чистим, тут працювали на суботниках. Ну а справжньою фішкою була реклама: парфумів, предметів туристичного вжитку. Словом, усього, що тільки можна було прорекламувати. Ольга Рега За матеріалами газети «Прикарпатська правда» (1969 рік) Рубрика виходить за підтримки Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.Франка. Окрема подяка відділу краєзнавчої літератури та директору бібліотеки Людмилі Бабій. | 
