На 88-му році життя перестало битися серце ветерана дитячо-юнацького туризму і краєзнавства на Прикарпатті, відповідального секретаря Тлумацької районної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, лауреата премій ім. І.Вагилевича, ім. М.Підгірянки, ім. І.Макуха, ім. Г.Крука, ім. Є.Паранюка, члена Національної спілки краєзнавців України Дземана Михайла Павловича.

Народився він 13 листопада 1933 р. в мальовничому покутському селі Олеша Тлумацького району Івано-Франківської області в селянській сім’ї Павла та Софії Дземанів.

Михайло Дземан ‒ з когорти перших випускників Олешанської середньої школи (1952 р.), в якій розпочав свій трудовий шлях, працюючи і лаборантом, і педагогом (учитель малювання, креслення, географії). Тоді ж захопився туризмом, в якому проявив талант організатора позашкільної діяльності, вміння залучати дітей у гурткову роботу.

У 1958 р. закінчив історичний факультет Станіславського державного педагогічного інституту.

 З 1973 р. працював на посаді директора районного Будинку піонерів (тепер Будинок дитячої та юнацької творчості), вчителем історії і права Тлумацької гімназії.

Під час своєї педагогічної діяльності у селі Олеша, Михайло Павлович зацікавився виникненням та назвою цього населеного пункту. На підставі матеріалів Державних архівів Івано-Франківської та Львівської областей, розповідей старожилів вперше написав коротку історію рідної Олеші. У 70-х рр. минулого століття створив в Олешанській школі кімнату-музей, в якій були зібрані унікальні речі з побуту села, етнографії, археології, нумізматики. При музеї працював клуб інтернаціональної дружби, а школярі мали змогу листуватися з однолітками із 35-ти країн світу.

У 1989 р. Михайло Павлович став ініціатором відновлення «Просвіти», був заступником голови Тлумацького районного об’єднання ВУТ «Просвіта» (1993- 2005 рр.), працював заступником головного редактора тритомного видання «Історії освіти Тлумаччини» (2007-2010 рр.). Як культурно-громадський активіст належав до Тлумацького міського ГО об’єднання інтелігенції «Поступ».

Впродовж дев’яти років Михайло Дземан входив до редакційної колегії з підготовки до друку матеріалів видання «Книга пам’яті полеглих за волю України» Тлумацького району Івано-Франківської області (2003 р.). З його ініціативи було відкрито меморіальну дошку полковнику Хмельниччини на Прикарпатті Я.Поповичу та засновано премію ім. І.Макуха. Автор книги «Іван Макух, адвокат з Товмача – Міністр ЗУНР», упорядник книг «Тлумач – стародавнє місто Прикарпаття», «Палаюча ватра» (з історії «Просвіти» Тлумацького району: минуле і сучасне), співавтор книг «Палке горіння двох сердець» та «Іван Макух. Повернення із забуття».

За свого життя Михайло Павлович щиро вболівав за долю Української держави, старався зробити все залежне від себе для її розбудови і процвітання. Йому належать слова: «Я безмежно люблю Україну, закоханий в рідний край і постійно досліджую його минувшину, докладаю зусиль до того, щоб зберегти в поколіннях історію нашого народу. Адже вона, історія, ‒ це ліхтар минулого, який освітлює нам шлях у майбутнє».

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійного та всім тим, хто знав цю мудру, відповідальну та привітну людину. 

Вічна пам’ять.