У Станиславові початку ХХ ст. були будинки розпусти, які діяли легально чи напівлегально. Проте у листопаді 1909 р. міську поліцію очолив Броніслав Лукомський, який раніше працював поліційним комісаром у Львові. Він був непримиримим ворогом подібного бізнесу, завдяки йому на лаві підсудних опинилося немало торговців жінками. Лукомський позакривав багато борделів у місті. Однак його боротьба з проституцією призвела до несподіваних результатів.

У квітні 1910 р. в Станиславові відбулося засідання санітарної комісії, на якому як експерт був присутній відомий лікар зі Львова пан Мерунович. Основне питання, яке стояло на порядку денному засідання, – суттєве збільшення кількості хворих на венеричні недуги серед мешканців міста. Причому статистика хворих у шпиталях виглядала якось дивно – у міському шпиталі кількість хворих на сифіліс значно зросла, а у військовому шпиталі, навпаки, зменшилась. Серед жінок, які проходили лікування, було досить мало «офіційних» повій, зате значна кількість колишніх працівниць борделів, закритих Лукомським. Ці жінки були змушені перейти на «вільний хліб» і працювали неофіційно. Тож боротьба з борделями дала лише один результат – у місті побільшало нелегальних повій, яких ніхто не контролював і за чиїм здоров’ям ніхто не стежив. Це й стало причиною сплеску венеричних хвороб у місті. Послугами нелегальних «дів ночі» користувалися бідніші мешканці, а багатші, у тому числі військові, воліли не ризикувати, тож і кількість хворих серед них була меншою.

Підготувала Олена БУЧИК