Про історію Тустанської школи ми поведемо сьогодні мову не випадково. Адже 60 років тому, у далекому 1951 році, у селі відбулося друге народження місцевої Альма-матер. Та про все по порядку. Школу у Тустані було відкрито у вересні 1939 року в будинку одного із найшанованіших людей села – священика Івана Дольницького, поляка за походженням. Це був великий будинок, у якому дві кімнати займав син священика із сім’єю, дві – новостворений колгосп, а ще дві кімнати – новостворена чотирикласна школа із двома комбінованими класами. За період із 1939 по 1941 рік закінчити чотири класи школи вдалося лише 42 учням. Першими вчителями були Ольга Карлівна Дольницька та Владислав Сигмундович Флорчак. Із перших учнів пізніше вчителем школи стала Марія Іванівна Дейнега,яка навчала учнів української мови та літератури. Під час німецько-фашистської окупації у тому будинку було розміщено поліцейську управу, а школу перенесли у невеличкий будиночок місцевого поляка, де вона знаходилася до липня 1944 року. 27 липня 1944 року радянські війська визволили Тустань. Під школу було виділено один із кращих уцілілих будинків села. Із 1944 по 1947 рік у школі вчителями працювали Марія Загайна та Наталія Торб’як. У 1947 році завідуючою Тустанської початкової школи призначається Парасковія Дмитрівна Кашуба, яка працює в колективі аж до 1974 року. Після проведеного ремонту і відбудови частини зруйнованого будинку у 1951 році під школу, яка вже стає семирічною, знову відводять будинок отця Івана Дольницького. Саме у цей період і починається друге життя школи. Із східних областей України у школу прибувають нові вчителі. Серед них вчитель російської мови і літератури Надія Василівна Танацька, вчитель історії Ріма Архипівна Грицаєнко, вчитель хімії та біології Віра Григорівна Скрипченко, вчитель математики Марія Кузьмівна Понамаренко, вчитель математики Ганна Степанівна Бойко, вчитель німецької мови Ольга Петрівна Безручко. Імена більшості цих вчителів були відомі не лише в районі, а й у області і за її межами. Першим директором Тустанської семирічки була Марія Кузьмівна Понамаренко-Боднаренко, випускниця Станіславського педагогічного інституту. У 1960 році школа стає восьмирічною. В період з 1960 по 1990 рік школу закінчили 640 випускників. У 1968 році за кошти підшефного колгоспу почалося будівництво нового приміщення школи на 190 учнів. ЇЇ кошторисна вартість на той час складала 21633 карбованці. Нове приміщення було відкрито і прийняло своїх вихованців напередодні 1970 -1971 навчального років. Та добудова приміщення продовжувалася чи не кожного року. Для розбудови школи багато енергії і сил віддав її директор Богдан Михайлович Герус Сьогоднішня доба. Колективом школи вже десятий рік керує висококваліфікований менеджер освіти Віра Володимирівна Костишин. Школа має естетичний вигляд, добру матеріально-технічну базу, велику спортивну залу. У 2008 році завдяки директору, шкільну котельню з твердого палива було переведено на природній газ, облаштовано внутрішній санвузол. Віра Володимирівна дбає про те , щоб школа була сучасною і створює всі умови для успішного навчання та виховання підростаючого покоління. Сьогодні у школі працює понад два десятки учителів, з них шестеро мають вищу категорію, двоє вчителів II категорії, десятеро – першої, п’ятеро – спеціалісти. Одному педагогу присвоєно звання «Старший вчитель». Віра Володимирівна пишається своїми педагогами. Пишається і учнями. Вона вірить у свій колектив. І докладає всіх зусиль для створення належних умов для праці та навчання. Ярослав Поташник, "Галицьке слово" | 
