Жертви геноциду — трипільці? - 3 Грудня 2011 - НСКУ: Івано-Франківська обласна організація

Заступник голови обласної ради Василь Гладій зачитав листа до обласної ради авторства присутнього в залі заступника голови ОДА Романа іваницького, який очолює відповідну комісію: «Щодо порушення кримінальної справи за фактом виявлення людських останків у с. Пшеничниках Тисменицького району управління ВМС в Івано-Франківській області листом від 1 серпня повідомило облдержадміністрацію про відмову в порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю події. Відмовний матеріал від 18.06.2011 р.». 23 червня вищевказану постанову Генеральна прокуратура скасувала і її направлено на додаткову перевірку в Тисменицький районний відділ МВС.

Роман Іваницький своєю чергою повідомив, що відповідно до розпорядження голови ОДА від 19 вересня ц. р. працює комісія, створена згідно з розпорядженням Президента України № 204/2011 «Про додаткові заходи з пошуку, дослідження і впорядкування місць поховань жертв війни, політичних репресій та інших трагедій українського народу» і дещо розповів про її роботу: «З самого початку ми домовилися проводити її в режимі виїзних засідань. До чотирьох населених пунктів, у тому числі й Пшеничників, виїжджали члени цієї комісії, де проводили обстеження і складали акти. Усе контролювалося. Представники «Меморіалу» згідно з актом вилучили фрагменти розкопок у селі Пшеничниках. По цьому, дотримуючись відповідних процедур, ми звернулися до Івано-Франківського національного медичного університету, щоб провести дослідження тих фрагментів людських останків, які передали працівники «Меморіалу» в присутності членів комісії. Сьогодні надійшов офіційний документ, який я передам на сесію обласної ради».

А далі Р. Iваницький зачитав висновок медиків (подаємо за аудіозаписом, бо в обласній раді після сесії нам не вдалося виявити цей документ): «Дослідження фрагментів людських останків щодо визначення періоду їх поховання. Обставини справи: останки, які передав «Меморіал», вилучені з невідомого поховання за два кілометри від села Пшеничників поблизу урочища «Городище», поселення трипільської культури. Матеріали дослідження: кісткові рештки від різних 11 об’єктів були вилучені в підсобному приміщенні товариства «Меморіал» з чорних непрозорих поліетиленових мішків, у присутності комісії в складі п’яти чоловік було складено акт від 10.10.2011 р. В програму дослідження були включені такі методи: мікробіологічний, анатомічний, механічний, морфологічний, рентгенографічний, мікроскопічний, мікрометричний, атомно-абсорбційна спектрофотометрія. Дослідна частина висновків: кісткові рештки перебували в землі в різний період часу: одні з них — декілька століть: не менше 500 років; окремі взірці — декілька тисячоліть. Зріст невідомих людей — у межах 182-187 см. Завідувач кафедри біології та медичної хімії з курсом фізколоїдної та біонеорганічної хімії доктор медичних наук, професор Ганна Ерстенюк, завідувач кафедри судової медицини та судового законодавства доктор медичних наук, професор Єлизавета Федорчук-Незнакомцева».

«Якщо хтось думає, що ті речі можна приховати — глибоко помиляється, — сказав у своєму виступі заступник голови облради Остап Дзеса. — Які тисячоліття, про що ми говоримо?! Нам потрібно чітко узаконити діяльність людей, які проводили розкопки, бо я знаю, як їм уже натякали про кримінальну відповідальність. Такі ж могили потрібно віднайти, встановити причини поховання і за християнським звичаєм поховати, помолившись за їхні душі. Яка тут може бути політика?!».

Аргументовано виступив відомий дослідник національно-визвольного руху в Україні депутат Михайло Андрусяк, який нагадав про поспішне знищення в’язнів-українців енкаведистами напередодні Другої світової війни, пригадуючи і закатованих у Дем’яновому Лазі, і скинутих з мосту в Дністер вагонів із живими людьми. Він запропонував підняти архіви за 1939—1953 роки, а за ними вивчити всі місця масових вбивств українців. «Нагадаю, що ще в 1952—1953 рр. окупаційна влада проводила такі розстріли молодих хлопців віком 17-19 років в лісах. Коли відповідні служби не знають, де, — можу показати. Сьогодні стосовно Пшеничників ми вимагаємо встановити: хто віддавав злочинний наказ знищити людей, хто їх убивав, ідентифікувати загиблих і гідно, по-християнськи їх поховати. Нам також потрібно на місцях таких масових злочинів встановлювати пам’ятники і писати про це книжки», — вважає М. Андрусяк.

Депутат Юрій Романюк висловив свою думку щодо розкопок: «У Пшеничниках знайдено сотні закатованих мирних жителів, а з листа випливає, що немає складу злочину. Де в цій історії роль чи місце обласної або районної прокуратури? Як вони реагували, чи створено відповідну слідчу комісію, які матеріали вона напрацювала?.. Напевно, на якомусь етапі відбулася явна підміна фактів і доказів. Винити в цьому медуніверситет ми не можемо. Є доручення Генерального прокурора повторно провести слідчі дії». Далі депутат запропонував проголосувати за проект рішення облради: «1. Рішення обласної ради від 10.06.2011 №196-6/2011 «Про хід виконання обласної програми пошуку та перепоховання жертв репресій тоталітарних режимів на 2010—2011 роки» вважати невиконаним. 2. Рекомендувати голові ОДА М. Вишиванюку внести зміни до розпорядження від 19.09.2001 р. №639 «Про створення обласної комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій», включивши до складу представників обласної ради. 3. Доручити ОДА підготувати і подати на розгляд чергової сесії облради проект обласної програми пошуку та перепоховання жертв репресій тоталітарних режимів на 2012—2013 рр. 4. Контроль за виконанням рішення покласти на першого заступника голови облради В. Гладія і на постійну комісію обласної ради з питань національного та духовного розвитку, засобів масової діяльності, книговидання і свободи слова (голова комісії — О. Бабій)».

А питання розкопок у Пшеничниках Ю. Романюк запропонував розглянути окремо, для цього створити окрему депутатську комісію і дозволити голові обласної ради звернутися до Генерального прокурора В. Пшонки з проханням направити в область експертів, допомогти знайти в архівах прізвища загиблих людей і встановити причини їх загибелі. З урахуванням пропозицій та зауважень голови облради депутати одноголосно проголосували за таке рішення.

Але такий ентузіазм виглядає, як на нашу скромну думку, надмірним, якщо це співставити з тим, що відомо науці про Трипілля. Як відомо, трипільська культура існувала між 5300 і 2500 роками до нашої ери. Чому ж тоді згадуваний висновок оперує визначеннями: в одному випадку — «500 років», а в другому — «декілька тисячоліть»? Чому згадуване поховання зразу ж прив’язали саме до трипільського поселення? і яке з трипільських поселень мали на увазі шановні дослідники: «Хом’яківку-I» чи «Хом’яківку-II», що були багаті на керамічні черепки трипільської культури, знайдені неподалік села Хом’яківки? Але сотні глиняних черепків і сотні людських черепів — дві великих різниці.

До речі, як повідомив нас археолог Тарас Ткачук, у науковому світі відомо не так і багато черепів трипільців — найчисленніша краніологічна серія — 12 черепів. У такому разі, напевно, варто було б залучити фахівців з фізичної антропології та ДНК-аналізу й ДНК-генеалогії, можливо, до нас підкралася світова археологічна сенсація — адже знайдено сотні черепів? А що? Ось у 60-х роках минулого століття на території поселення «Незвисько III» було знайдено поховання чоловіка, біля ніг якого стояла типова посудина з розписом, характерним для Трипілля ВII. Однак його череп різко відрізнявся від трипільських. А у випадку з похованням у Пшеничниках не бачили глиняних черепків поблизу останків. Втім, такі думки, як і очевидне затягування проведення відповідних досліджень та зведення ходу обласної Програми пошуку й перепоховання жертв репресій тоталітарних режимів лише до Пшеничників, і викликали відповідну бурхливу реакцію депутатів.

Обговорення Програми пошуку та перепоховання жертв політичних репресій у сесійній залі облради ми попросили прокоментувати безпосередніх учасників розкопок. Iван Павликівський у свої 77 літ уже 24-й рік розшукує місця масових поховань жертв сталінського режиму на Прикарпатті і загалом провів 40 розкопок аналогічних поховань, вважає дивним датування знахідок у Пшеничниках: «Щодо поховання у Пшеничниках, де за два роки ми розкопали 620 понищених енкаведистами людей, я вже втомився повторювати: розкопки я там почав саме тому, що жителька села Анна Мельник мені розповіла, що перед Другою світовою війною, в 40-х роках, її дід і батько бачили, як на це місце під’їхали три вантажні автомашини і червонопогонники викидали вбитих людей. Також мене дивує байдужість до цієї справи нашої влади.

А щодо самої програми, то я хотів би звернути увагу наших депутатів, що таких місць, як Пшеничники, дуже багато. В Івано-Франківську — дитячий садок №4 і середня школа №20, залита бетоном криниця на території школи №5, де було розміщене НКВД. Там знайдете не одні останки невинно закатованих людейѕ А щоб легше шукати в області — не помилитесь — орієнтуйтесь на приміщення, де колись було НКВД. Там неминуче знайдуть замордованих! Ось в Єзуполі на території лікарні, де з 1946 року містилося НКВД, — 35 скелетів і черепів, накиданих один на одного на площі три на п’ять метрів. і таких місць багато. А хто це все має розкопувати?».

Омелян Левицький — судово-медичний експерт-криміналіст, для якого поховання в Пшеничниках стало 68-ю експертизою таких масових поховань зі сталінських часів, а загалом робив судово-медичну експертизу понад двох тисяч людських останків в області та в Україні, так прокоментував «трипільські» сліди в Пшеничниках: «Щодо висновків колег, то не звик говорити про те, чого сам не бачив. Щодо Пшеничників, то зауважу лишень, що не знаю про випадки пломбування зубів трипільцям. Але таке припускаю. Чого лише в світі немає!».