До 75-річчя створення УПА та до Дня захисника, директор КП «Пам’ять» Василь Тимків спеціально для «Репортера» підготував добірку найцікавіших фактів про УПА на Франківщині та поділився унікальними світлинами.

1. Найгрізнішою тактичною військовою одиницею в УПА був курінь (батальйон), який складався з трьох-чотирьох сотень. Першим таким на Прикарпатті був курінь «Гайдамаки», який складався з сотень «Сіроманці», «Трембіта» та «Кривоносці» і діяв на Долинщині.

2. Найбільшою військовою одиницею УПА на Прикрпатті був Тактичний відтинок «Чорний ліс», який об’єднював п’ять куренів, а за територією дії поширювався на весь сучасний Тисменицький, Надвірнянський та Богородчанський райони. Частково охоплював Калущину, Тлумаччину та Рожнятівщину.

3. Прикарпаття було відмінною базою для вишкільних структур УПА. Тут діяло 9 з 12 військових вишколів УПА, а на Долинщині діяла навіть старшинська (офіцерська) школа УПА «Олені».

4. УПА сформувалась як антинімецька і як антибільшовицька сила. Найбільший бій, який УПА провела з німцями, став бій на горі Лопата (Долинщина) 6-16 липня 1944 р. Гітлерівці, за різними даними, втратили від 200 до 450 солдатів.

5. Засновником розвідки УПА був наш краянин – Микола Арсенич. Народився 27 вересня 1910 року в селі Нижній Березів на Івано–Франківщині. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету. Розробив концепцію діяльності спецслужб в умовах підпільної боротьби й розбудував ефективно діючу структуру контррозвідки УПА та служби безпеки ОУН. Застрелився 23 січня 1947-го у криївці, оточеній енкаведистами.

6. Останнім командиром УПА на Прикарпатті був Микола Твердохліб, родом з села Петрилів Тлумацького району. Загинув в криївці 17 травня 1954 р. Очолював Військову округу УПА «Говерля», яка охоплювала терени Івано-Франківщини, Закарпаття, Буковини і Львівщини.

7. На Прикарпатті була республіка УПА з центром в селі Космач, Косівського району. Ця територія була повністю позбавлена від більшовицької адміністрації. Узимку 1944—1945 років у Космачі розташовувалися 19 сотень УПА. Саме тут відбувся легендарний бій сотні УПА під командуванням Мирослава Симчича з каральними військами НКВД на чолі з полковником Дергачовим. Втрати останніх склали понад три сотні військових.

8. Рогатинщина, через своє вдале географічне розташування, адже на стику трьох областей – була постійною базою для командного складу УПА. Саме в селі Княгиничі протягом цілого 1949 року була підпільна штаб-квартира командира УПА Романа Шухевича.

9. З території Прикарпаття здійснювали багато рейдів УПА, навіть, за кордон. Уранці, 17 червня, 1949 року один з повстанських відділів вирушив з місця постою і того ж дня перейшов кордон і опинився на території Румунії. Тут повстанці вперше зустрілися з румунськими селянами. Місцеві жителі дуже зацікавилися повстанцями, радо їх прийняли, доставили підвідділові харчі і подали потрібну розвідку. Після цього підвідділ зійшов з гір і пішов рейдом головним шляхом через румунські й українські села.

10. На території Прикарпаття був віднайдений найбільший фотоархів УПА – «Яворівський фотоархів» – на обійсті родини Кіщуків (присілок Липний) у селі Яворів Косівського. Наймолодшим її членом, тоді ще учнем місцевої школи Петром було віднайдено закопану під старою сушаркою скляну банку з 216-ма чорно-білими негативами, на яких зафіксовано вояків УПА. Іншу частину переховувала нерозконспірована спецслужбами СРСР зв’язкова Василина Русинюк-Копчук (у її збірці було 153 сюжети – оригінальні світлини, виготовлені безпосередньо повстанцями й передані Василині на зберігання).

11. В рядах УПА на Прикарпатті «воював» навіть ведмідь. На початку літа 1945 року каральний загін Народного Комісаріату Внутрішніх Справ рейдував у верхів’ях Чорного Черемоша, вишукуючи бункери і криївки повстанців. В одній з лісових гущавин вони зустріли ведмедицю з малям, якому було від сили кілька днів. Коротка кулеметна черга – і вже смакували ведмежатиною, нашвидкоруч спеченою на вогні (гуцули, до речі, ведмежого м’яса в їжу не вживали через одвічне табу). Перелякане ведмежа втекло.

За кілька днів голодне й знесилене маля, що жалісливим скавулінням кликало свою матір, знайшла у лісі повстанська боївка провідника «Хмари» (справжнє ім’я – Василь Білінчук). Молодший брат командира боївки кулеметник Дмитро Білінчук на псевдо «Сибіряк» (отримав псевдо за втечу із заслання до Сибіру), взяв маля на руки. Воно трусилося від холоду та страху. Знаючи, що без допомоги людей звіря загине – повстанці взяли його з собою.

12. На Прикарпатті живе єдиний упівець, якому ще за життя поставили пам’ятник – Мирослав Симчич. Він більше 32-х років свого життя провів в тюрмах строгого і особливо строгого режиму та жодним чином не скорився «імперії зла».