Вашій увазі пропонуємо нову сторінку літопису Станиславова. Дізнайтесь про найважливіші події в історії нашого міста, які сталися у 1908-1909 років.

1908 Бухгалтер магістрату Петро Мосевич закінчив будову модерністської кам’яниці з химерами на вулиці Шопена, 3. Будинок оздобили дивовижними скульптурами птаха, жаби та русалки.

1908 До в’язниці &laq ... Читати далі »

Відповідно до структурного поділу 1944 р. на Закарпатті мав існувати Закарпатський край ОУН. Оскільки в роки окупації угорці в області заарештували фактично весь керівний склад ОУН, то Закарпатський край не мав адміністративного поділу, а складався із мережі невеликих підпільних груп. Навесні 1945 р. у зв’язку з реорганізацією підпілля Закарпатський край ОУН переведений у Закарпатський окружний і діяв на території Берегівського, іршавського, Виноградівського і Хустського районів та організаційно підпорядковувався Карпатському краю ОУН. У травні 1947 р. радянські каральні органи фактично ліквідували Закарпатську округу ОУН («Срібна»), проте вже в липні вона відновилася, в тому числі й зусиллями окружного провідника «Булевара» (Олексій Безкоровайний, 1919 р. н., уроджене ... Читати далі »

Першу українську історію нашого міста написав Венедикт Площанський у 1868 році – «Галицько-руське місто Станиславів з достовірних джерел». Поміж багатьох цікавих фактів історик наводить там перелік найкращих будинків міста. Отже, які кам’яниці становили архітектурне обличчя старого Станиславова?

Будинок Галавая був найбільшим із чотирьох найкращих на той час

... Читати далі »

Цей будинок має адресу Дністровська, 63а. Однак, ми можемо пройти всю вулицю і не побачити його. Бо він стоїть дещо у глибині – захований у дворі радянської хрущівки з поштовим відділенням на першому поверсі. Будинок нічим не примітний, але він став головним героєм міжвоєнної польської фотопоштівки. За які заслуги?

Якщо уважно роздивитися світлину, то на стіні можна зауважити напис «Заклад імені ксьондза архієпископа Ісаковича». Ісак Миколай Ісакович був вірменином, служив парохом у вірменському костелі. Паралельно проводив активну громадську й бізнесову діяльн ... Читати далі »

Дивно, що українські книговидавці досі не перевидали автобіографічний роман Горація Сафріна«Комічні і особливі історії мого життя». У ній він наводить безліч байок і легенд з життя Станиславова першої половини ХХ століття. Ось одна з них.

У 1920-х роках жив у місті старий єврей із довгою бородою – Мойше Йоллес, який торгував сіллю. У Станиславові він мав репутацію дивака і прославився своїми чудернацькими прожектами. Наприклад, одного разу Йоллес поїхав аж до Варшави і пішов до віце-міністра фінансів Яблонського.

... Читати далі »