22 листопада 1877 року в Коломиї відкрили міську ратушу. Спроектували її архітектори в неоренесансному стилі, П-подібною, заввишки майже 30 метрів. Коштувала споруда 70 000 золотих ринських — тоді це була доволі велика сума. Після Першої світової війни ратушу підвищили на метр. Подейкують, що планували ще добудувати вежу-дах, однак це залишилося мрією. Щоправда, уже в наші часи про цю ідею знову заговорили, а коломийський художник Микола Семеняк навіть запропонував свій проект. Однак, на відміну від Івано-франківської та снятинської ратуш, коломийська й досі «простоволоса». Вважають, що вона найбільше подібна до ратуші у м. Яворові на Львівщині.
За цісаря в коломийській ратуші містився марістрат, тут сиділи батьки міста, а також був осідок поліції, а вгорі пожежна варта пильнувала, чи в місті десь не горить. Площа ратуші дозволяла не лише перебувати тут міській управі, а й віддавати в оренду кімнати місцевим підприємцям та громадським організаціям. У різні періоди в ратуші містилися касино (казино) «Ресурси», в якому стояв більярд, можна було перечитати різні часописи, а також попоїсти. Була тут тривалий час книгарня М. Міхти, крамниця м’ясних виробів, майстерня електротехніка Файкоша, надавав послуги рукавичник і бандажист Перхал.
У 1880 р. ратуша згадується у двох поважних контекстах: сюди привели заарештованого ренія Івана Франка, сюди вчащав видатний польський етнограф Оскар Кольберр, який записував у Коломиї та на Покутті фольклор.
1 листопада 1918 року, коли проголосили ЗУНР, на ратуші вперше замайорів синьо-жовтий прапор. Згодом у марістратській салі відбувалися сесії Коломийської окружної національної ради ЗУНР (відповідник теперішній обласній раді), на яких вирішували важливі поточні політичні, військові та господарські проблеми округи.
Незабаром до ратуші прийшла польська влада, а 1939-го — більшовицька. Коли радянська влада панічно втекла від німців, то на короткий період у Коломиї встановили українську владу, і на ратуші тоді вдруге замайорів синьо-жовтий прапор. Однак мадяри, а за ними німці знову перетворили ратушу на символ окупаційної влади з чужими прапорами й шильдами.
Другі совіти прийшли надовго. У ратуші заквартирував штаб 331-го полку внутрішніх військ. Упродовж 1954—1990 рр. тут містилося Коломийське медучилище, а також в один період — стоматполіклініка.
Нарешті 1990 р. на ратуші замайорів втретє і назавжди наш національний стяг. З балкона ратуші в серпні 1991 р. промовляли до багатотисячного здвигу міські керівники й поважні коломийські гості з нагоди 750-річчя славного міста над Прутом. У 90-ті роки на першому поверсі ратуші містився Музей історії Коломиї та місцеве телебачення, редакційно-видавничий комітет «Енциклопедія Коломийщини».
Ратуша збагачена трьома пам’ятними таблицями: за Австрії коломийські поляки відкрили 1894 р. таблицю Тадеушеві Костюшкові (1746—1817) — національному героєві Польщі, Білорусі та США, генералові Армії США, видатній постаті, яка підняла поляків на антиросійське повстання; за СРСР компартійна влада з нагоди 100-річчя Івана Франка у 1956 р. встановила таблицю нашому Іванові Франку, який перебував арештантом у ратуші і з якого совіти намагалися зробити правдивого соціаліста; у 1981 р. ту скромну таблицю замінили на мистецьку (автор — Василь Вільшук); до речі, таблиця була такою масивною, що довелося замурувати двері ратуші, і відтоді вона втратила свій первісний вигляд; за України (2017 р.) замурували керамічну таблицю останньому з княжих часів русинському (українському) війтові Коломиї Воронькові, якого згадано в історичних джерелах 1398 року. Виконали її в стилі коломийської кераміки. Безперечно, на майдані перед ратушею відбувалися всі головні історичні коломийські події.
У наш час у святкові періоди (Різдво, Великдень, свято Миколая, Новий рік, День міста/храмове свято) ратушу прикрашають, підсвічують. Правда, існують пропозиції перенести міську управу в інше приміщення, а ратушу залишити як історичну будівлю, наповнивши її відповідним змістом. Та наразі у ній відбуваються різні події, зустрічі, а в бурхливі часи (Помаранчева революція, Революція гідності) вона стає штабом, центром ідеї і чину.
Ратуша є давнім коломийським символом, конкуруючи з новим — музеєм «Писанка». Очевидно, в Коломиї відзначатимуть якщо не 140-річчя ратуші, то 150-річчя. Гадаємо, вона більше ніж 10 років простоїть...
Микола Савчук |
