Деякі куточки нашого міста настільки помінялись за останні сто років, що нині їх важко впізнати на старих поштівках. Насамперед це стосується листівки із початком вулиці Карпінського. Сьогодні це ріг Галицької та Бельведерської. У XVIII столітті там був равелін – трикутне кам’яне укріплення, яке прикривало Тисменицьку браму.
Після поразки Австрії у війні 1809 року станиславівські фортифікації розібрали, рови засипали. Вивільнену земельну ділянку на місці колишнього равеліну придбала родина Меллерів, яка володіла нею аж до Першої світової. У середині ХІХ століття землевласники спорудили двоповерховий будинок. З вулиці Карпінського (Галицької) він мав дев’ять вікон, а з Бельведерської – 20. На другому поверсі короткого крила розмістився один із найстаріших міських готелів – «Під чорним орлом».
Однак у багатьох кам’яниця асоціюв ... Читати далі »

Продовжуємо розпочатий у «Галичині» за 4 грудня цикл публікацій про зниклі поселення нашого краю. До експедиції місцями давніх прикарпатських городищ, яку провадить дослідник життя предків галичан галлів-бастарнів автор книжки «Світ східних галлів» Теодозій Король, долучився відомий журналіст і фотохудожник Василь Мельник. Пропонуємо вашій увазі їхній спільний доробок з означеної тематики. 

Так історично склалося, що протягом майже сімох століть галичани перебували під п’ятою чужоземців. Одні зайди поводились із завойованим народом більш-менш пристойно, інші ж вдавалися до справжнього геноциду. Та всі завойовники світу писали для пригноблених народів їхні історії, з яких випливало, що вони є і були дикими, підлими й нікчемним ... Читати далі »

Саме такими словами, за рік до початку Першої світової війни, львівська газета «Діло» у некролозі підсумувала життя відомого свого часу священика о. Ієроніма Бариша. Те, що священнослужителі займали активну життєву позицію, було завжди помітним. Адже багато із них не тільки виконували свої душпастирські обов’язки, але й вели за собою громади. Парохи часто організовували по селах товариства «Просвіти», були активними у протиалкогольному русі, відстоювали права своїх співгромадян у австрійському парламенті чи Галицькому сеймі.
Одним із таких діячів був якраз і о. Бариш.Отець Ієронім Бариш народився 27 червня 1864 року у с. Конотопи Сколівського району Львівської області. Висвячений у 1888 році.  Був одружений на дочці пароха із с. Ямниця о. Антонія Струтинського. Деякий час (у 1889 р.) працював сотрудником при цьому священику у Ямниці, пізніше &n ... Читати далі »

Цікаві факти з історії івано-франківського вокзалу
На івано-франківському вокзалі щодня  відбуваються сотні зустрічей і прощань. Багато він встиг пережити за півтора століття своєї історії  – капітальну перебудову, війни, залізничні випадки й навіть… боротьбу з порнографією. Не всі знають, якою давньою є наша залізнична історія, адже вокзал Івано-Франківська старіший за київський. Спробуймо помандрувати уявним «поїздом у минуле», щоб дізнатися про нього більше.

Залізничне місто
Колію через Станиславів протягли в 1866 р. під час прокладення залізничної лінії Львів-Ходорів-Станіславів-Чернівці. Ця залізниця стала другою в Галичині після лінії Перемишль-Львів. Важко уявити, якою рідкістю в ті часи були залізничні перевезе ... Читати далі »

Основні події, які стосуються захоплення Станиславова у 1809 році, ми відновили завдяки двом спогадам. Перші написав поляк під псевдонімом «F. C.». Він тоді був ще хлопчиком, гаряче симпатизував своїм співвітчизникам, усе запам’ятав, а вже дорослим виклав. Інші мемуари – невідомого містянина, який зберігав вірність Габсбургам і точно мав непогане почуття гумору.

Одноокий з пістолетом
Перед полуднем 26 червня, у будній похмурий день, мешканці Станиславова висипали на вали біля Галицької брами. Натовп вигукував: «Поляки з Калуша йдуть!». У натовпі був і юний «F. C.», якому перед тим мама пошила маленький уланський мундир. Та минали години, а «поляків із Калуша» все не було. Люди потрохи почали розходит ... Читати далі »