Одним із провідних діячів української національно-визвольної боротьби на теренах Галичини та Буковини був уродженець Городенківщини Василь Паращук-«Заверюха», «Макар». Згідно з актовим записом №18 від 14.02.1921 р. у метричній книзі с. Тишківців Городенківського повіту Станіславського воєводства, Василь Паращук народився 13 лютого 1921 р. у середньозаможній родині Дмитра Васильовича (1892 р. н.) та Анни Дмитрівни (з дому Пищак, 1894 р. н.) Паращуків. Він був найстаршим із дітей, мав братів: Михайла (19.09.1922 р. н.) та Федора (1924 р. н.). Батька Дмитра після початку Першої світової війни забрали до австрійського війська, воював він стрільцем у Леріоні УСС, під час польсько-української війни 1918—1919 рр. — десятником УГА. Тож Василь зростав у національно свідомій українській родині.

... Читати далі »

Кажуть, що не можна будувати на цвинтарях, бо нічого доброго з того не вийде. Наступна історія є цьому яскравим підтвердженням.
Триста років тому сучасна «стометрівка» була звичайною дорогою на Тисменицю. Попри неї стояв дерев’яний костел святого Юзефа, зведений у 1732-му. Довкола нього був католицький цвинтар, де ховали мешканців Тисменицького передмістя.
Коли Галичину захопили австрійці, вони створили загальний християнський цвинтар — десь у кілометрі від міста, а решту ліквідували. Після пожежі наприкінці XVIII cтоліття костел вже не відновлювали й близько 1802-го розібрали. Лише у 1821 році ділянку придбав перший станиславівський поштмейстер Ян Кнорек. Він збудував там пошту і власний будинок — усе це згоріло під час «мармулядової» пожежі…
Відбудовою міста займався бургомістр Ігнаци Камінський. Він не забував і про ... Читати далі »