За різними даними підрозділи Червоної армії увійшли до Станиславова 19 чи 20 вересня 1940 року. Вони йшли з боку Тисмениці, через залізничний переїзд. Мешканці міста звикли до польських жовнірів, форма яких була досить красивою. А от червоноармійців побачили вперше. Йшли вони у довгих грубих шинелях, ноги обв’язані якимось ганчір’ям, а на спинах, замість шкіряних ранців, тарабанили безформні брезентові мішки на мотузках. У повітрі над колоною «визволителів», кажуть очевидці, пахло дьогтем і… лайном. Поруч із піхотою їхали тачанки, котилися гармати, гуркотіли бруківкою танки. Останніх було багато, дуже багато. Танкісти, висунувшись із люків, вітали натовп людей, що стояли по обох боках вулиці Сапєжінської (Незалежності). Раптом люди помітили, що обличчя радянських танкістів повторюються. Пізніше виявилося: аби продемонструвати міць Червоної армії, командування вирішило схитрувати. Після залізничного мосту танки звертали на сучасну вулицю Бандери, малими провулками поверталися та знову в’їжджали на міст. Таким чином танковий батальйон справив враження цілої дивізії. Іван Бондарев |
