Будівлі, в архітектурі яких наявні округлі форми, відразу привертають до себе нашу увагу. Вони здаються незвичними і особливо гармонійними завдяки своїм плавним лініям.
Таке враження виникає у нас підсвідомо, адже округлі форми діють заспокійливо на людську психіку. Спробуймо дізнатися більше, як і чому виникли такі будівлі та про найвідоміші будинки з «округлостями» в нашому місті, пише Західний кур’єр.
Особливості округлих будівель
Людство ще на початках цивілізації будувало круглі будинки. Всі народи, що зберегли й досі архаїчний спосіб життя, будують житла саме круглої форми. Достатньо згадати африканські села або конусоподібні яранги північних народів чи юрти азіатських кочівників. До нашестя римлян багато народів Європи теж будували круглі житла.
Залишки круглих будинків знаходять при розкопках кельтських поселень і на острові Крит. Отже, люди в різних кінцях світу обирали одну й ту ж архітектурну форму житла з певних причин. Вся справа в тому, що жителі таких споруд на своєму досвіді переконалися, що круглі будинки стійкіші. Вони краще освітлюються та краще зберігають тепло і дають захист від зовнішніх ворогів.
Перші громадські будівлі, наприклад, храми, також мали куполи чи склепіння. Адже саме вони дозволяли давнім будівельникам створювати приміщення для великої кількості людей, не використовуючи додаткових опор по центру. У культових спорудах ця архітектурна традиція збереглася досі. На деякий час округлі будівлі були забуті європейцями, але згодом архітектори різних країн знову повернулися до цієї форми будинків.
Прийнято вважати, що округла форма будівель має кілька вагомих переваг. Така форма робить приміщення компактнішим, а крім того, допомагає зменшити витрати на будівництво. Також округла форма надає кращу стійкість будівлі і забезпечує ефективнішу протидію вітрам та іншим надзвичайним ситуаціям. Форма кола дозволяє рівномірно розподіляти вагу будівлі, що робить її більш стійкою до різних навантажень. Крім того, округла форма сприяє кращому використанню природного освітлення та вентиляції. Також вона сприяє збільшенню кількості житлових метрів, а отже, й кількості людей, яких можна розмістити у тому чи іншому приміщенні.
Крім того, в округлих будинків є ще одна вагома перевага – менша кількість кутових приміщень. Кути у приміщеннях традиційних прямокутних будинків часто є «мертвими зонами», які важко використати ефективно. Округла форма будівель дозволяє оптимально використовувати кожен квадратний метр простору, а також світло, що проникає всередину, завдяки чому внутрішній простір виглядає більш просторим та затишним.
Округлі будинки також приваблюють своєю естетикою. До того ж, такі будівлі більш гармонійно вписуються в міський простір, не порушуючи загальної архітектурної композиції. Це особливо актуально для будівництва в старих та історичних районах, де необхідно дотримуватися загального стилю та зберігати автентичність.
Втім, в округлих будівель є й вагомі недоліки. Наприклад, їх важче «вписати» в земельну ділянку переважно прямокутної форми, вони складніші в проєктуванні, а стандартні меблі, розраховані на звичні прямокутні кімнати, як правило, не підходять до округлих приміщень.
Відомі будинки з «округлостями» в нашому місті
Округлі форми стали улюбленим прийомом архітектурного стилю конструктивізм і активно використовувалися у різних спорудах – від житлових будинків до театрів. І це зовсім недивно, адже девіз конструктивізму – простота і доцільність. Без сумніву, найвідомішою округлою будівлею нашого міста у цьому стилі є колишній станиславівський театр, тепер Обласна філармонія. Його збудували в 1891 році й виглядав він дуже ошатно – мав портик з колонами, фасад прикрашала багата ліпнина.
Над наріжною частиною височів купол зі шпилем, який увінчувала арфа. Під час Першої світової війни в театр влучили кілька снарядів. Вони зруйнували крило від вулиці Курбаса, пробили дах і пошкодили дерев’яні конструкції. Протягом 1928-1929 років театр реконструювали за проектом Станіслава Трелі. Зник пишний декор, вікна стали прямокутними, замість портика з’явився масивний балкон. Дехто вважає, що старий театр виглядав набагато краще, втім, нинішня будівля філармонії теж вирізняється стриманим шармом.
Яскравим зразком конструктивізму є також округлий будинок по вул. Мазепи, 2, збудований у 1936 році. У книзі Івана Бондарева та Михайла Головатого «Івано-Франківськ: погляд крізь століття» читаємо, що замовником будівництва став купець М. Бертіш, який пізніше здавав тут квартири у найм, а на першому поверсі розмістилася відома аптека «Під Божим провидінням». Після смерті у 1920 році Яна Аміровича, сина засновника аптеки Альбіна Аміровича, аптекою володів єврей Герман Рейтман. У часи німецької окупації Рейтмана забрали до гетто, і аптекою керував українець – магістр фармації Шморгун.
Разом із будинком навпроти ця будівля утворює привабливий в’їзд на вул. Бельведерську. Будинок по вул. Бельведерській, 2 був збудований протягом 1935-1937-х років і є зразком стилю функціоналізм. Ймовірний архітектор – Юліуш Фоєрман, а замовником будівництва був купець Мандель. Цей будинок також був прибутковим, і квартири в ньому здавалися в найм. На першому поверсі певний час розміщалася крамниця чеської фірми «Bata», чиє якісне взуття користувалося великою популярністю серед мешканців міста. За радянських часів у крамниці розміщався відомий гастроном «Верховина», який жителі міста називали «Чернівецьким».
Округлі форми має ще один будинок у стилі конструктивізму, відомий як будинок Гробельних (вул. Незалежності, 43). Його побудувала сім’я відомих станиславівських лікарів – Олена та Осип Гробельні. Квартири № 7 і 8 займали самі власники, а у квартирі № 10 поселилася сім’я сестри Олени Гробельної – Наталії Пристай. Частина помешкань здавалася в найм. В будинку часто бувала письменниця Ірина Вільде, бо її чоловік доводився Олені Гробельній та її сестрі Наталії двоюрідним братом.
Відомою округлою кам’яницею, побудованою ще за австрійських часів, є будівля «Флоріанки» (тепер вул. Грушевського, 7). У травні 1900 року в Станиславові відкрилась філія краківського товариства взаємних убезпечень «Флоріанка». На початках вона винаймала кілька кімнат у будинку за нинішньою адресою вул. Чорновола, 1. Справи товариства пішли настільки добре, що у липні 1903 року почалося зведення власного будинку. Будівництво тривало рік під керівництвом архітектора Яна Кудельського. За його проєктом кам’яниця набула рис функціоналістичного модерну. Перед початком Другої світової війни, 1 липня 1939 року, в будівлю в’їхало Станиславівське повітове староство, яке до того не мало власного приміщення. В 1945 році був заснований Станіславський державний медичний інститут, корпуси якого були розміщені по всьому місту. З 1951 року фізіологічний корпус розташувався у колишній «Флоріанці».
Округлі вікна і двері
Круглі вікна і заокруглені аркові двері теж додають «родзинку» у вигляд наших історичних будівель. Прообразом круглих вікон вважаються ще римські вікна, які почали широко використовуватися в європейській архітектурі під час хрестових походів у XII столітті. Вони досить швидко поширилися в архітектурі різних країн Європи і поступово ставали все більшими в розмірах. Однак найбільшого поширення круглі вікна набули значно пізніше – у XVI столітті, коли вони стали одним із основних символів архітектури епохи Відродження.
Часто круглі вікна називали «вікно-троянда» або трояндове вікно через схожість форми цього архітектурного рішення з формою квітки. Вітражне вікно круглої форми ділилося на сегменти та ажурні елементи. Крім трояндових вікон, також були популярні «вікна-колеса», які були візуально розділені тонкими спицями, що розходилися від центру. А в італійських церквах перевагу найчастіше надавали простим круглим суцільним вікнам. Вони називалися «окулусами» (з лат. «око») або окулярними вікнами.
Щодо арок, то цей архітектурний елемент виник ще кілька тисячоліть тому. У давні часи ця конструкція прикрашала житла лише найбагатших і найвпливовіших людей. Вперше конструкції аркового типу виникли у грецьких та римських культових спорудах та палацах. Усі великі міста також обов’язково мали великі аркові ворота, через які міська варта пропускала подорожніх і гостей міста.
Будівлю колишнього Іпотечного банку з боку вул. Грушевського прикрашають гарні аркові двері з круглим віконечком зверху. Ресторатор Герман Басс побудував цей будинок в 1897 році, а після його смерті вдова ресторатора Лаура продала кам’яницю Іпотечному банку за 220 тис. корон. Банк розмістився тут у червні 1911 року і в наші часи тут теж знаходиться банківська установа.
Круглі вікна ми також бачимо на будівлі синагоги по вул. Страчених, 7-А та на монастирі сестер-василіянок по вул. Василіянок, 17. На будівлі по вул. Грюнвальдскій, 6 теж є кругле віконечко, як і на сусідній кам’яниці під номером 8. Про ці будинки навіть є легенда, що купець Ляйбліх збудував два однакових будинки для своїх синів, щоб вони не сварилися між собою, чий будинок кращий.
Деякі аркові двері історичних кам’яниць уже встигли стати відомими інстаграм-локаціями. Так, по вул. Міцкевича, 4 можна побачити відреставровані аркові двері, яким 128 років, як і самій будівлі, зведеній у 1896 році для повітової ради. Доля цих дерев’яних дверей цілком типова – встановили пластикові, а старі заховали у підвал.
Коли їх витягнули, то виявилося, що стара деревина добре збереглася і набула особливого кольору та текстури, а нижні філенки були прикрашені вставками з червоного дерева. Зараз, коли первісний вигляд дверям повернули, вони набули справді розкішного вигляду. Коло них охоче фотографуються мешканці та гості міста, популяризуючи таким чином нашу історичну архітектуру.
Олена БУЧИК | 
