Старовинні будівлі нашого міста захоплюють своєю елегантністю і витонченою красою. Тому особливо цікаво дізнатися про вмілих майстрів і будівельників, які доклали зусиль до їхнього створення. Написи з іменами деяких з них і досі можна знайти у давніх кам’яницях. Спробуймо згадати хоча б найвідоміших майстрів і підприємства, які створювали красу нашого міста, пише Західний кур’єр. Будівельні магнати В давні часи забудова Станиславова була дерев’яною, а через відсутність строгих будівельних та санітарних приписів ще й дуже хаотичною. Крім головних вулиць, тут і там з’являлися безладно розташовані та абияк забудовані малі вулички і провулки. В старих міських актах доби Першої Речі Посполитої можна знайти лише небагато назв таких вуличок – «Затильна», «Перебита», «Підзамкова», «Підвальна» чи «Привальна».

З них усіх удається ідентифікувати лише вулицю Затильну – зараз це тупик при вул. Галицькій. З плином часу вули упорядкованими, в місті з’являлося все більше мурованих будинків. Знач будівництва спостерігалося вже за австрійського правління, особливо в д монархії (1852-1914), коли активно розвивалися всі сфери економічного ж найпотужніший будівельний рух у Станиславові датується все ж дев’яно століття. Провідним будівельним підприємством Східної Галичини кінця ХІХ стол поширювало свою діяльність і на Станіславів, була фірма І. Левинського Серед підрозділів підприємства (архітектурно-проєктне бюро, фабрика к каменю, гіпсу, бетонних виробів, столярний цех та ін.) почесне місце зай художнього ковальства. Другою великою галицькою будівельною фірмою Захарієвича і Юзефа Сосновського. Однією з найвідоміших місцевих будівельних фірм було підприємство, як багаточисельному і впливовому клану Гальпернів.

В листопаді 1910 року також зареєстроване Будівельне товариство під керівництвом відомого в громадського діяча Станіслава Горошкевича. Його контора спочатку знах Хованця по вул. Бельведерській, а потім переїхала на вул. Сапєжинську, 6 займалося будівельними роботами, надавало різноманітні консультації щ великим складом, де зберігалися будівельні матеріали. В 1911 році Будіве замовлення на будівництво Скарбової дирекції (тепер вул. Грушевського, будівництво хотіли доручити фірмі «Лібесман і Рубінштейн», яка теж бул Будівельне товариство запропонувало кошторис робіт, менший аж на 11 тВ 1921 році в Станиславові з’явилося ще одне велике підприємство – «Ін складі якого були архітектурно-будівельний відділ, переробні підприємст міжвоєнний період також відкрилася фабрика вапна, яка мала контору по (тепер вул. Мазепи). В той період у місті було 14 будівельних підприємст будматеріали.

Виробники цегли В Станиславові було багато підприємств, які спеціалізувалися на виробни будівельних матеріалів. Так, одним з ключових гравців цегельного бізнес Касвінерів, яка набула позитивної репутації завдяки високій якості своєї містила на собі фірмовий знак із прізвищем фабриканта. З цегли Касвіневажливих міських споруд, зокрема нині розібрану кам’яницю Реґенштрай Стрільців, 18. Головним конкурентом династії Касвінерів була цегельня Урмана, запуще грудні 1897 року. Як писала преса, цегельня була обладнана піччю з обер забезпечував рівномірне і якісне випалювання цегли. Першим власником 1910), його справу продовжив Йозеф Урман, можливо, син попереднього Урмана працювала на місці сучасного стадіону школи № 21, а поруч і дон невеличке озеро. Ще за існування цегельні поруч з нею копали глину, з ч кар’єрів, які заповнилися дощовими та ґрунтовими водами. Як згадують випадки, коли в цьому озері тонули люди. Нещасливий випадок тут трапи – потонув один з робітників, 32-річний Францішек Б. За Другої Речі Посп Урмана перетворилися на злодійську «малину». Тут скупники краденого певний час, аж поки вляжеться шум навколо крадіжки. На жаль, до нашо навіть руїни цього важливого промислового підприємства.Однією з найбільших у Станіславові була фірма «Серафіні», яка займала діяльності, зокрема виготовленням металевих та ковальських конструкці виробів. Ця фірма виготовляла конструкції для ліхтарів, дахові металокон знаходився по вул. Зарванській (тепер вул. Заклинських). На жаль, про вл Доменіка Серафіні інформації обмаль. В Станиславові він з’явився десь б заснував фабрику цементних виробів. Всіляко намагався стати «своїм» у благодійною діяльністю. В 1907 році виконав роботи для костелу (залив дуже низькою ціною і погодився чекати на оплату кілька років, ще й пож суму. Займався також оформленням подвір’я казарм Швайковського (тепе році Серафіні брав участь у ремонтних роботах Каси ощадності (тепер ву спонсором футбольної команди «Станиславовія» і сам трохи грав у футб позначку Серафіні можна побачити на підлозі в будинку на площі Міцкев його нащадки можуть жити в місті Фронтоне, Італія. Там на зламі ХІХ і Х відома родина промисловців Серафіні. Деякі члени родини емігрували та Ймовірно, сам Доменік Серафіні помер і був похований у Станиславові

Успішно працювала у місті й «Перша художня слюсарня і майстерня залі Ярошевського. Вона виготовляла різноманітні ковані елементи й прикрас решітки та інші ковальські вироби. На кованих дверях одного з будинків зберігся фірмовий знак з прізвищем майстра

Майстерня кілька разів змінювала свою адресу. Спочатку вона знаходила 23, пізніше розмістилася по вулиці Ґославського (тепер Чорновола). В 19 збудував власний будинок на Ґрюнвальдській, де й запрацювало його під враження, що виробництво Ярошевського динамічно розвивалося, адже в оголошення про найм нових працівників та залучення учнів. Судячи з повідомлень преси, відомим майстром, який виготовляв ковані був також українець М. Богуславський, чия майстерня знаходилася на пл Шептицького). У міжвоєнний період по вул. П’ястів (тепер вул. Пулюя) п ланцюгів і кованих виробів, певні металеві вироби для будівництва можн відомих фабриках «Край» і «VIS». Будівельна столярка Одним з найбільших підприємств краю, що виробляло будівельну столяр Андерманнів, яка відкрилася у червні 1900 року. Пізніше преса називала братів –Нахіма Андерманна. Щодо розташування підприємства, відомо, щ головній дорозі зразу за колійовою рампою». Фабрика складалася з кільк складського приміщення, володіла паровою машиною потужністю в 15 кприводила в рух різні столярські механізми. Там працювали 15 фахових с працівник котельні й керівник виробництва. Проте в 1906 році справи у ф вона закрилася, і її активи вартістю близько 103 тис. злотих ринських бул Новими власниками в наступному році стали Станіслав Горошкевич і адв Відомим столяром Станиславова був також Валентин Стельмашинський, знаходилось по вул. Ґіллера, 2 (тепер вул. Гординського). Він був майстро виготовляв, двері, вікна, брами, сходи та іншу будівельну столярку. В 191 Ґіллера склали проти нього колективну скаргу через те, що він оснастив особняка бензиновим мотором. Відтоді сусідам постійно заважали шум і власник вжив якихось заходів, але фабрика успішно працювала і надалі а війни. Кахляні печі і плитка Одним з найбільших гуртових торговців будівельними матеріалами у Ста Арнольд. Він переїхав до Станиславова зі Львова, свій бізнес розпочав із відкрив склад гуртового продажу будматеріалів по вул. Казимирівській, 1 товари як цемент, кахляні печі, різні види плитки, паркет, труби, будівель іншого. В будинку на розі вулиць Гординського і Шевченка ще можна зна знаком Вільгельма Арнольда. Він брав активну участь у житті єврейської 1910 році був обраний присяжним засідателем Окружного суду, пізніше б осіб під час виборів станиславівського рабина. Пан Арнольд значився у с абонентів міста. В нього був брат Ізидор, який володів бакалійною крамн Казимирівській, 18, де продавалася обсмажена кава і фірмове голландськЗнаними у місті були й вироби Мечислава Лукасевича, який спеціалізува плитці. Його контора знаходилася на площі Міцкевича, 7. Крім власних в також пропонувало продукцію львівських фабрик. Дуже відомим станиславівським майстром-кахлярем був українець Миха Розробляючи дизайн для своїх виробів, майстер та його помічники надих притаманними гуцульському та бойківському народному гончарству, пол народній вишивці. Продукція підприємства користувалася таким великим нього приїздили з інших міст і навіть регіонів. В 1930-х роках Галібей пе туди своє виробництво, що викликало великий жаль у його станиславівсь таких покупців у 1937 році навіть висловив своє невдоволення у газеті «Д «Приїхав я до Станиславова, щоб закупити для своєї хати кахлеві пе знаною мені фірмою пана Галібея. Нема, кажуть, випровадився до Л нашими фірмами, а нема. Були ще якісь наші кафлярські майстри, ал наші. Нема ради, треба йти до чужої фірми і там замовити потрібну

У Львові Михайло Галібей став не лише відомим підприємцем, а й знани філантропом. В 1948 році він виїхав до США, де й прожив решту життя.

Олена БУЧИК