Понеділок, 04.03.2024, 00:59:40

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Листопад 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
 
Архів новин
Головна » 2020 » Листопад » 4 » До Дня залізничника: коломийці їздили потягом швидше за харків'ян та киян
21:54:02
До Дня залізничника: коломийці їздили потягом швидше за харків'ян та киян

4 листопада 1861 року з Відня до Львова прибув перший пасажирський потяг, який називався "Ярослав". Цей день вважається початком історії залізниць в Україні. З 1868-го починається активна розбудова мережі залізниць.

1860-і рр. були знаковими для Галичини і зокрема для Коломиї. Австро-угорська імперія, незважаючи на війни і кризу, робила поступ в усіх царинах життя. На відміну від імперій східного типу, цісарська дбала не лише про столицю й найбільші міста, але й про провінцію. Тому в Галичині в цей період почався промисловий бум. Можна перерахувати наші коломийські здобутки 1860-х, але найбільшим з них стало відкриття залізничного сполучення. Для цього створили Товариство Львівсько-Чернівецької залізниці. Всіма роботами керував відомий анґлійський підприємець Томас Брессей, який до того споруджував залізниці по всьому світі.

У серпні 1866-го в Коломиї відбулася випробувальна їзда паротяга, а 1 вересня – офіційне відкриття залізниці Львів – Чернівці через Коломию. Тепер важко уявити як сприймали незвичайну залізну машину наші предки, які до того знали тільки коней. Ще цікавіший факт: коломийці побачили потяг і сіли до вагонів на 3 роки швидше від харків’ян і на 4 – від киян...

Відтоді з Коломиї можна було дістатися до Кракова чи Львова, а звідти – до самого Відня. Тепер місцеві мешканці могли швидше розвивати бізнес, їхати на навчання до Європи.

У 1886 р. австрійська фірма збудувала залізничну дорогу Коломия – Слобода Рунґурська, якою ходив локальний потяг, або т. зв. льокалька. Того самого року для цього поклали міст на р. Пруті. 24 серпня 1886 р. з Коломиї відправився робочий потяг, а 1 вересня того самого року – і пасажирський. Звичайно, цю колію проклали на замовлення багатих підприємців, які володіли нафтовими промислами в Слободі Рунґурській та підприємствами у Печеніжині й Сопові. Самі коломийці були обурені «льокалькою», яка забруднювала місто та створювала постійну небезпеку.

У 1886 р. водночас відкрили залізничну вітку до с. Княждвір/Шепарівці. Вона відгалужувалася від маршруту Коломия – Слобода Рунґурська приблизно на місці теперішнього кільця, на вул. Карпатській у бік Шепарівців. Там багаті коломийські євреї також мали свої фабрики, а відповідно потребу привозити сировину та відвозити продукцію.
У 1899 р. відкрили залізничну вітку Делятин – Коломия – Стефанешти (тепер с. Степанівка Заставнівського р-ну Чернівецької обл.), яка зв’язала Закарпаття й Буковину.
Для обслуговування потягів у кін. ХІХ ст. створили паровозні майстерні. Безперечно, нова галузь потребувала кваліфікованих працівників. Такими в той період були насамперед австрійці, чехи, а згодом поляки, євреї і українці. З перших відомих нам місцевих залізничників-українців назвемо Івана Юрчишина, який приїхав до Коломиї зі Львова, Володимира Кушніра та довголітнього і заслуженого залізничника Володимира Кобринського, який зробив велику послугу наступним поколінням, заснувавши Музей Гуцульщини. А першим відомим нам начальником станції Коломия був Ф. Льонхамп де Берс.

У період ЗУНР українці перебрали владу, а начальником станції Коломия призначили Володимира Кобринського. Це був перший українець – начальник залізничної станції м. Коломиї, і перших вісім днів у листопаді 1918-го він майже не спав, налагоджуючи роботу. Завдяки йому залізнична служба працювала злагоджено та забезпечувала безперебійну роботу у ті складні часи.
Після воєнної поразки 1919 р. почався міжвоєнний період або друга Польща. Нова влада отримала у спадок від австрійської добротний залізничний парк та мережу колій. У 1925 р. на державній колії в Коломиї працювало приблизно 190 осіб, на 90% це були поляки. Українцям також пропонували роботу, але крім належної кваліфікації вимагали переписатися на поляків або ж перейти з греко-католиків на римо-католики. Начальником станції тоді був Максиміліян Геллер. З Коломиї до Львова щоденно курсувало 6 рейсів. Ходили потяги на Заліщики, Делятин, Чернівці, і, звичайно ж, їздила «льокалька» на Слободу Рунґурську.

Цікавим явищем того часу став експрес-потяг «Люкс-торпеда», який 1939 р. їздив за маршрутом Львів – Коломия через Ходорів. Відстань 195 км він долав за не цілих 2, 5 години. Правда, в радянські часи про це воліли не згадувати, і аж тепер українські краєзнавці, завдяки польським, нагадали цей цікавий факт.

У 1939 р. до Галичини прийшли більшовики і відразу ж перевели залізничну галузь на напіввійськову, наповнивши її військовими, енкаведистами, партійними функціонерами, запровадивши російську мову як офіційну мову залізниці. Почалися арешти польських, а потім українських залізничників, яких звинувачували в націоналізмі та антирадянській агітації.

За неповними підрахунками упродовж 1939 – 1953 рр. було заарештовано та засуджено до різних термінів і до розстрілу приблизно 40 залізничників Коломийщини. Натомість їхні місця займали прислані з території СРСР російськомовні робітники і керівники. Аж згодом місцеві залізничники почали отримувати керівні посади, зокрема в період т. зв. хрущовської відлиги та горбачовської Перебудови.
Більшовицькій владі, яка прийшла в Галичину, дістався добротний парк залізничних машин європейського виробництва та густа мережа колії. Радянські залізничники відразу перейшли з європейської колії (1435 мм) на російську (1524 мм). Була створена Львівська залізниця, яка підлягала Міністерству шляхів сполучень СРСР.
Якщо за цісаря потягом з Коломиї можна було дістатися до Відня, за Польщі – до Варшави, то тепер західний вектор змінили на східний – Москва. Власне в радянський період з нашого міста вирушали ешелони з нещасними українськими людьми, яких вивозили до тюрем і концтаборів та на примусові роботи до Сибіру.
Згодом радянськими коліями пішли потяги радянського виробництва, нові моделі паротягів, тепловозів, дизель-поїздів, електровозів.
На потребу вугільної промисловості у 1949 р. проклали залізничну верету від Сопова до Ковалівки, звідки вивозили вугілля. Рік 1967-й став також знаковим для залізничної історії Коломиї, адже тоді розібрали вітку Сопів – Ковалівка, зруйнували добротний столітній залізничний міст на Пруті та розібрали «льокальку». Відтепер середмістям уже не чмихав і не свистав потяг та не тряс давніми будинками.
На коломийській залізниці (станція, вокзал, локомотивне і вагонне депо, 13 дистанція колії) працювало багато кваліфікованих робітників, талановитих спеціалістів, роботящих людей різних національностей. Багато з них відзначили високими державними нагородами. Юнаки й дівчата з Коломийщини здобували професійну залізничну освіту в Чернівецькому технікумі залізничного транспорту та в Дніпропетровському інституті залізничного транспорту.

У 1980-і, коли в СРСР встановилася соціальна стабільність, коломийська колія перетворилася на потужний залізничний осередок. Звідси курсували приміські електрички за давніми цісарськими маршрутами «Коломия – Заліщики», «Коломия – Івано-Франківськ», «Коломия – Чернівці», «Коломия – Рахів», а через коломийський вокзал щоденно проходили потяги за маршрутами «Івано-Франківськ – Одеса», «Івано-Франківськ – Москва», «Чернівці – Брест», «Чернівці – Львів», «Берлін – Софія». Біля квиткових кас завжди стояли черги пасажирів. Тепер уже місцевих корінних мешканців не вивозили з коломийського вокзалу на Сибір, тепер звідси вони їздили на заробітки, торгувати яблуками, за крамом чи на екскурсії. У 1986 р. на Львівській залізниці відкрили потяг за маршрутом «Чернівці – Перемишль», який їздив через Коломию. Це був перший закордонний доступний пасажирським масам потяг у період СРСР! Історичний маршрут! Наші жінки й чоловіки з Коломиї та околиць возили цим потягом до Польщі продавати свій крам. Цей рейс існував понад 15 років.

Знаковим для станції Коломия став 2000-й рік. Тоді в Коломиї відбувався Х Міжнародний Гуцульський фестиваль, до якого відновили місто. Залізничники ж до ювілею капітально відреставрували вокзал. Сюди приїхали керівники держави і залізниці. Високих гостей урочисто зустрічав оновлений вокзал та коломийські громадяни.
У Добу незалежності створено Укрзалізницю, яку свого часу очолювали два вихідці з Коломийщини: Борис Остап’юк з c. Слободи та Михайло Костюк з с. Кобильця.

За матеріалами книжки Миколи Савчука "Ювілейний маршрут Коломийської колії".


Переглядів: 143 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024