Національний заповідник «Давній Галич» спільно з районною газетою «Галицьке слово» розпочинає проект, присвячений передруку цікавих статей і заміток про Галич та його околиці у періодиці ХІХ – першої половини ХХ ст. Із нагоди відзначення 80-ти літнього ювілею віднайдення відомим українським археологом Ярославом Пастернаком (1892–1969) фундаментів галицького кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці середини ХІІ ст. та поховання фундатора цієї святині – князя Ярослава Володимировича «Осмомисла» (бл. 1134–1187), вважаємо за доцільне пілотну статтю нашого проекту присвятити саме цим подіям.

Археологічні розкопки д-р. Я. Пастернака, націлені локалізувати фундаменти Успенського собору, розпочалися в 1934 р. Спершу науковець провів розвідкові дослідження в околицях Крилоського городища, де ним було виявлено кілька різночасових поховань від Кам’яного віку до Середньовіччя. Однак найбільш сенсаційне відкриття сталося 25 липня 1936 р., коли археолог натрапив на слід галицької катедри. Наступного 1937 р. Я. Пастернак провів повномасштабні археологічні розкопки собору, а під підлогою храму виявив кам’яний саркофаг з тлінними решками князя Ярослава Осмомисла.
Сенсаційні події 1937 р. спричинили великий фурор у тогочасній українській та іноземній пресі, проте сам факт локалізації літописних фундаментів влітку 1936 р. висвітлений меншою мірою. Одним із перших про відкриття д-ра Я. Пастернака українців сповістив львівський тижневик Українського Католицького Союзу – «Мета». У числі 34 (279) від 23 серпня 1936 р. надруковано інтерв’ю кореспондента газети з Я. Пастернаком, передрук якого пропонуємо сучасному читачу ХХІ ст. Правопис збережено згідно мови оригіналу статі.

Там де була катедра кн. Ярослава Осмомисла
Співробітник „Мети” мав розмову з д-ром Ярославом Пастернаком, професором археольоґії і директором музею, який переводить розкопи у Крилосі, на терені Княжого Галича. Д-р Я. Пастернак уділив інформацій про ці розкопи, які веде він третій рік завдяки піддержці ВПреосв. Митрополита Кир Андрея.
Довідуємося, що хоч розкопи в Галичі ведуться вже 50 літ, досі не знайдено катедри кн. Ярослава Осмомисла, ні його гробівця, ні палати, не знайдено ще всіх церков. Літом 1934 і 1935 рр. досліджував Др. Пастернак сліди доісторичних часів в околиці Галича дійшов до деяких цікавих відкрить.
В липні ц.р. приступив до розшуків за княжими памятками в Галичі.
В лісі Дуброва є могила, висока на 3½ м., що має в промірі 30 м. Місцеві люди кажуть, що це Настасина могила (Насті з Чагрова). Тимчасом під час розкопів показалося, що це могила з початку бронзової доби, яких 2000 літ перед Христом. Цікава структура могили. Звичайно є в рівнім терені яма і на ній висипана могила. Тимчасом знайдено 1½-метровий насип з землі, проміром 30 м. і щойно на тому підсипі похоронено небіжчика, що лежав на лівому боці. На шиї мав грубий бронзовий дріт, коло нього на висоті бедер з правого боку дві майстерно вироблені кремяні стрілки, вістрями вгору, зліва камяний топірець, в ногах кремяна сокирка і горщик гарно орнаментований. Згідно з волею ВПреосв. Митрополита, ці знахідки перейдуть до Національного Музею після їх законсервування.
Крім того розкопано ще 5 могил з передісторичних часів. Одна могила була з камяної доби. Небіжчик був спалений на кострі, побіч були опрацьовані кремянці і дрібні черепки. Ці могили внесли деяке нове світло до передісторії Галича.
Цікаві розкопи з княжої доби. На так зв. „Гунищі” знайдено цвинтарище з княжих часів. Небіжчики були закопані без сліду домовин, лежали всі головами до заходу і мали руки витягнені вздовж себе, а не навхрест. Коло небіжчиків нічого не знайдено. Недалеко того цвинтарища знайдено багато дрібниць: черепя, кілька залізних ножиків, частин прикрас і маленьку морську мушлю.
Накінець приступлено до розкопів біля парохіяльної церкви Пр. Богородиці у Крилосі. Нинішню церкву переробив Еп. Йосиф Шумлянський в 1702. р. зі старшої церкви, побудованої на початку 16. стол. Місцевим дідичем Марком Шумлянським. Довкола тої церкви ріжні дослідники шукали останків катедри кн. Ярослава Осмомисла. З південної сторони церкви знайдено грубий камяний мур з 16. стол., який можливо має щось спільного з церквою Марка Шумлянського. Побіч муру знайдено цвинтарище з 16. і 17. ст., датоване керамічними фраґментами.
Найцінніше знайдено між старою, мурованою і новою деревляною дзвіницею. У глибині 3 м. знайдено два рівнобіжні мури, на 2½ м. грубі, а між ними три над собою положені підлоги: спідна перша підлога з жовтої глини, як тік, середня верства з грузу, на якій була зроблена мулярська заправа, і в кінці верхня підлога з камяних плит. Ті три підлоги походять з княжої доби. Точна аналоґія до тих підлог є на Градчанах у Празі і походить з 11 – 12. ст. Це підлога одної романської церкви серед подвіря на Градчанах. Незвичайно глибоке заложення мурів (3 м. під землею) і потрійна підлога вказують, що це є церква з княжої доби. Це по всій правдоподібності від 50 літ пошукувані фундаменти катедри кн. Ярослава Осмомисла. Повне відкопання вимагає около місяць часу і відповідних фондів. Над цими фундаментами лежить 2 м. будівельного грузу з татарських часів і з церкви Марка Шумлянського. В тім грузі знайдуться певно деякі фраґменти зі старої церкви.
Здогадне віднайдення нашої найстаршої митрополичої катедри, а може й гробу її основника, кн. Ярослава Осмомисла, якщо воно буде довершене, створить основу під свого роду українські Градчани, і заповнить прогалину в нашій традиції.
І.Д.

Матеріал підготував старший науковий співробітник науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич» Андрій СТАСЮК