В Івано-Франківську відбулася презентація альбому Андрія Кіся «Сльоза і камінь». Від подорожі галицькими цвинтарями на сторінках альбому перехоплює дух. Кам'яні фігурки Богородиці, Христа, Варвари, Онуфрія та інших святих, витесані народними майстрами, у фотооб'єктиві львівського скульптора та реставратора Андрія Кіся більше нагадують експонати у музеї мистецтв, аніж закинуті надгробки маленьких, переважно сільських чи містечкових цвинтарів. Автор об'їздив практично усі цвинтарі Галичини, зробивши десятки тисяч фотографій, найкращі з яких увійшли до чорно-білого альбому. «Галичани живуть поруч із цими скульптурами, спостерігають, як вони падають, нищаться, а це – справжні шедеври! – розповідає Андрій Кісь. – Скульптури галицьких народних майстрів одночасно поєднують у собі риси архаїчних шумерських, римських скульптур чи готично-романських химер та модерних шедеврів, скажімо, Міро чи Мура». Науковець, викладач «Історії мистецтв» ПНУ Лідія Хом'як підкреслює, що ця архаїчна схожість є дивовижною, адже галицькі майстри були самоуками без жодної професійної освіти, а відтак, не могли бачити архаїчних витворів тих же шумерів чи римлян. «Цей альбом підкреслює те, що мене завжди захоплювало під час відвідин давніх цвинтарів – поезію чистої народної скульптури. Ці галицькі шедеври достойні виставлятися у найкращих музеях світу, а ми, галичани, навіть не знаємо, що вони у нас є, не бачимо їх і зовсім не дбаємо про збереження», – зауважила науковець. |
