П`ятниця, 24.05.2024, 05:54:13

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Січень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
 
Архів новин
Головна » 2015 » Січень » 28 » Гей, Січ іде, Трильовський веде!
17:13:13
Гей, Січ іде, Трильовський веде!

На останніх парламентських виборах округ із центром у Коломиї лише закріпив вироблену з 90-х років традицію — не делегувати повторно у Верховну Раду народного депутата, якому вже один раз довірили таку честь. Олександр Доній, що злегковажив цією закономірністю й забажав знову спробувати в Коломиї щастя, помітно відстав від місцевого переможця виборів Юрія Тимошенка. І в місті над Прутом тепер вибачливо розводять руками: потрібно, мовляв, знати наші звичаї.
Та чи було так завжди? Аж ніяк. Покутський край, як і вся Східна Галичина, до 1918 р. входив, нагадаю, до складу Австро-Угорської імперії, а тодішні традиції мало нагадували нинішні. У всякому разі Кирила Трильовського Покуття обирало депутатом (по-тодішньому — послом) до віденського парламенту двічі поспіль — у 1907 і 1911 роках, а в 1913-му він став депутатом Галицького крайового сейму. Отож приказка «що край — то звичай» потребує з огляду на історико-часовий контекст певної поправки.
Кирило Трильовськийѕ У Коломиї на честь цієї людини названо вулицю, один з парків, де встановлено його погруддя, фасад будинку, де він жив, прикрашає меморіальна дошка. Дошку (до речі, вже другу, оскільки перша дивним чином зникла) відкрили недавно з нагоди 150-х роковин відомого політика. 2014-й для Коломиї взагалі став роком цього невтомного відроджувача традицій запорозького козацтва в Галичині. У травні, місяці його народження, на базі педагогічного коледжу відбулася всеукраїнська науково-практична конференція «Кирило Трильовський і січовий рух». Пізніше, у вересні, студенти вже вп’яте провели біля колишньої адвокатської канцелярії Трильовського січове свято. Завершальним акордом святкувань став вихід у світ матеріалів наукової конференції в серії «Коломийська бібліотека», засновником якої є директор педколеджу Валерій Ковтун.
Пересічний галичанин знає Трильовського передусім як січового батька, себто творця галицьких Січей. Перша така Січ постала 1900 року в с. Заваллі тодішнього Снятинського повіту як звичайне собі протипожежне і руханкове (фізкультурне) товариство. Що спричинилося, однак, до порушення проти організатора Січі кримінальної справи за статтею «державна зрада». Є підстави вважати, що поштовх до творення товариства дав Михайло Драгоманов. Своєю відповіддю з Женеви, де він перебував у політичній еміграції, на лист галицьких студентів, років щонайменше п’ять перед тим. Молоді галичани просили в листі свого патрона якомога активніше інформувати Європу стосовно безправного становища західної гілки українського народу, надіючись, що Європа почує благання і прийде на допомогу. Що ж відповів їм патрон у львівському часописі «Народ»? «Лишень тоді, коли ми покажемо свою силу хоч на частині своєї землі, зверне на нас увагу і Європа. Наївно ждати, щоб загал людей, навіть найгуманніших, турбувався з-за других лишень того, що їх б’ють. Мало хіба кого б’ють на Земній кулі?! Люди інтересуються звичайно лишень тими, хто одбивається — і таким лишень звичайно і помагають».
Відповідь, погодьтеся, й досі на часі. А тоді вона буквально ошелешила молодого Трильовського. і він взявся втілювати в життя пораду женевського мислителя в Заваллі, де виявив сприятливе для цього середовище. Саме тут, у Заваллі, жило кілька родин нащадків козаків, вигнаних із Запорожжя вражою Катериною. Саме звідси вогонь завзяття, з яким узялися за діло новоспечені січовики, перекинувся на десятки, сотні навколишніх сіл і містечок. Неграмотні, по суті, селяни гуртувалися, вчилися допомагати одне одному в разі якогось лиха, усвідомлювали потребу дисципліни, порядку. Хоча справжньої своєї мети організатор Січей не приховував. У пісні «Про Січ славну, Запорожже», написаній з нагоди заснування товариства в Заваллі, Трильовський вивів прямим текстом: «Нехай знають воріженьки, що козацький дух не вмерѕ що ми хочем поборотись із неправдов і вогнем».
Своєрідний огляд новоствореної організації відбувся 6 червня 1902 р. у Коломиї. Кількасот січовиків з топірцями й списами (дівчата — зі стрічками й вінками) промарширувало з парку через усе місто над Прут, демонструючи тут вміння не лише гасити пожежу, а й виконувати різноманітні фізичні вправи, співати, танцювати. Видовище було настільки захопливе, що січові свята почали практикувати щороку. Одне з найвеличніших, наприклад, відбулося в Коломиї 1909 р. з нагоди 200-х роковин битви під Полтавою. Спеціально до цього свята Василь Пачовський створив пісню «Січ іде», із запальною промовою перед січовиками виступив Трильовський. У святі, яке продемонструвало воскресіння нової української сили, взяли участь делегації з багатьох галицьких міст, посли-радикали сейму, письменники Василь Стефаник і Михайло Коцюбинський.
Звичайно, що коли настав після пострілу Гаврила Принципа відповідний момент, січові товариства не стояли осторонь світової пожежі. Вони швидко переродилися в бойові групи, ставши основою овіяного славою Легіону Українських січових стрільців. Михайло Драгоманов, напевно ж, тішився, споглядаючи з неба за плодами праці свого енергійного учня. Тим паче, що масштабний січовий рух був не єдиною заслугою сина греко-католицького священика зі Львівщини Кирила Трильовського. Чудовий агітатор, він організовував віча, читальні «Просвіти», кооперативи, часто виступав у тогочасній пресі, щосили розбудовуючи, кажучи по-сучасному, громадянське суспільство. Причому не полишаючи своєї основної діяльності — адвокатської, адже за плечима доктора права Трильовського, крім військових шкіл у Львові й Відні був ще й правничий факультет університету.
Добрих 100 років, які відділяють нас від часу, коли на громадську і політичну арену Галичини ступив Трильовський, — зовсім небагато з погляду історії. За ці добрі 100 років український народ пройшов через такі терни, що й лютому ворогові не побажав би. Однак споконвічна мрія найкращих синів народу — соборність — значною мірою реалізована. Мріяв і багато чого робив задля соборності й гідного життя своїх земляків і Кирило Трильовський, практична діяльність якого в багатьох моментах цілком корелюється з днем нинішнім. інакше навряд чи лунала б зі сцени Євромайдану Франкова пісня про Січ у виконанні групи «Кому вниз». Зрештою, судіть самі.
Момент перший: про ефективність роботи одного-єдиного народного депутата.
Особисто знаю обвішаного всіма можливими регаліями депутата, який любив запевняти виборців, що «сам-один депутат, аби й Соломоном був, погоди у Верховній Раді не зробить». Очевидно, тому й бігав він із фракції у фракцію. На відміну від посла віденського парламенту Трильовського, який дотримувався правила: уже сама боротьба за право є формою буття права. Тому й боровся всіма доступними методами — кожне виявлене порушення закону піддавав публічному осудові, боронив скривджених у судах, вдосконалював чинні австрійські закони... Трильовський був глибоко переконаний в тому, що й один посол, якщо він одержимий справедливістю, спроможний позитивно впливати на загальну атмосферу в парламенті. Сотні й сотні його наснажених депутатських виступів проти правопорушень — свідчення того. Є дані, що у вестибюлі віденського парламенту навіть стояв певний час бронзовий бюст Трильовського на вшанування його ораторської майстерності.
Момент другий: про переговори з ворогом.
Що й казати, тема в нинішніх умовах збройного конфлікту на сході архіактуальна. Розробляв її у своїй публіцистиці й Трильовський, аналізуючи, зокрема, причини поразки польського повстання 1830 р. Ось який вердикт виніс він організаторам повстання у «Калєндарі Українського народного союзу на рік звичайний 1931», виданому в нью-йоркській друкарні «Свободи»: «Замість організувати край до відпору й оборони, вони самі, дрожачи перед суспільною революцією, пустилися на «переговори» з ворогом, що є самогубством кожної революції».
Момент третій: про новий суспільний лад.
Згадаймо хоча б слова одного розгубленого українського чільника: «Поясніть мені, що треба будувати». Для Трильовського тут не було жодної таємниці. «Для будови нового політичного і соціального ладу, — писав він у статті «Про Велику Французьку Революцію», — як взагалі до всякої будови, треба доброї програми, тобто наперед докладно обдуманого, обговореного і широко поясненого пляну. Коли нема такої суспільно-політичної програми, яку знає і обстоює більшість народу, то по революції не повстане ніякий новий лад, а вернуться старі порядки».
Мабуть, достатньо для того, щоб зрозуміти, наскільки важливо для нас, нині сущих, якомога краще орієнтуватися в перипетіях життя і боротьби Кирила Трильовського.

Дмитро КАРП’ЯК. м. Коломия


Переглядів: 721 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024