Субота, 23.11.2024, 11:44:06

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2021 » Березень » 17 » Гетьман України у Галичі
09:44:41
Гетьман України у Галичі

300 років тому 17 березня 1721 року у давньому Галичі перебував автор першої у світі демократичної конституції гетьман України Пилип Орлик.

Козацька доба на території Галицької землі в силу своєї політичної історії представлена дуже скупими відомостями. Тогочасні джерела доносять до нас дані про період Хмельниччини, коли «козаки аж поза Галичем замки здобували». Окремі є і легендарні оповіді. З пам’ятками козацького часу пов’язана діяльність прославленого полковника Семена Височана. Нагадує про цей час і могила гетьмана України Івана Виговського у Манявському Скиті. Проте мало хто знає, що з історією Галича пов’язана постать ще одного українського гетьмана – Пилипа Орлика.

Пилип Орлик був Генеральним писарем і довіреною особою гетьмана Івана Мазепи. Закінчивши єзуїтський колегіум у Вільні (Білорусія) та Києво-Могилянську академію він добре володів ораторським мистецтвом, а також польською, церковнослов’янською, болгарською, італійською та іншими мовами. У 1708 році він взяв участь у виступі гетьмана Мазепи проти Петра I. 27 червня 1709 року, після трагічної Полтавської битви, за Іваном Мазепою до Бендер пішли близько 50 провідних представників старшини, майже 500 козаків із Гетьманщини та понад 4 тисячі запорожців. Ці «мазепинці», як їх часом називають історики, були першою українською політичною еміграцією. Вони і обрали 5 квітня 1710 року Пилипа Орлика гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва, а також османського султана і шведського короля.

Намагаючись завоювати підтримку, Пилип Орлик склав «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького», документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика - так звана «Бендерська конституція», яку вважають першою українською Конституцією, а також однією із перших у Європі. Текст демократичної конституції написаний на 77 років раніше за американський «Основний Закон» і на 81 рік раніше за польську Конституцію. Вона була схвалена 5 квітня 1710 р. на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер (турецька назва - Бендери, нині це територія Молдови).

Україномовний оригінал Конституції було віднайдено у Російському державному архіві давніх актів у 2008 р. Виявлений комплекс документів включає оригінальний текст Конституції, складений староукраїнською мовою, а також оригінальний підтверджувальний диплом Карла ХІІ на обрання Пилипа Орлика гетьманом. Автентичність цих документів підтверджується власноручним підписом гетьмана Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького на рожевому воску з червоною стрічкою, а також власноручним підписом шведського короля Карла ХІІ на підтверджувальному дипломі і місцем, де раніше була королівська печатка, що, на жаль, не збереглася.

Латиномовна копія XVIII століття зберігається в Національному архіві Швеції. До архіву документ потрапив після розкопок на сільськогосподарських угіддях. Його знайшли у глиняному горщику, згорнутим у сувій. На думку шведських учених, документ переписав Пилип Орлик для вручення дипломатам європейських держав. Його готували для транспортування, але через певні обставини закопали.

Конституція Пилипа Орлика - це документ української політичної думки, який склався як договір поміж трьома основними політичними силами козацької держави: гетьманом, генеральною старшиною та Військом Запорізьким. Нею він зобов'язався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Московії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні. Можна з гордістю стверджувати, що Україна вела у цьому перед. Однак проєкт Орлика щодо незалежної Української Держави не було втілено, і його Конституція, написана у вигнанні, не набрала чинності.

У 1711 та 1712 роках гетьман двічі пробував збройною боротьбою здійснити свої права на рідній землі. В 1714 році був з Карлом ХІІ у Молдовському князівстві, а потім разом із ним переїхав до Шведської імперії, де перебував аж до 1720 року. Після підписання шведсько-московського миру виїхав із Швеції й через Німеччину, Чехію, Шлезьк прибув до Речі Посполитої, де пробув до березня 1722 року. З Речі Посполитої виїхав до Османської імперії. 1722 року, коли П. Орлик прямував до запорізьких козаків в Олешківську Січ, його затримала османська влада в Хотині й до 1738 року інтернувала у Салоніках. Опісля, побувавши якийсь час у Чернівцях, потім у Каушанах (Молдова) та в Букарешті (Бухарест, Румунія), гетьман переїхав до Ясс (Румунія), де й помер у 1742 році.

До наших днів зберігся також подорожній щоденник Орлика «Діяріуш подорожній, який в ім′я Троїці найсвятішої, розпочатий в року 1720 місяця жовтня дня 10-го». Щоденник написано польською мовою з використанням кириличних назв церковних свят та латинської, що була розповсюдженою мовою освічених осіб доби бароко. Орлик опанував і використовував декілька мов, серед яких польська, латинська, українська, церковно-слов'янська, частково турецька. Згідно з прочитаними сторінками, щоденник не призначався для сторонніх очей, але був важливим для особи, якщо той робив записи такий довгий термін.

У своєму щоденнику під датою 17 березня 1721 року гетьман записав: «У вівторок виїхавши (з м. Бурштина, де ночував Орлик – Авт.) ми прибули за дві милі до Дністра, через який переправившись стали попасом у Галичі, колишньому славному місті, резиденції королів і князів руських, а тепер мале і мізерне, де для З’їзду шляхти на Суди ледве змогли знайти помешкання. Там зустрівся зі мною Скаловський, який раніше служив покоєвим воєводи київського в Бендерах… Я там повечеряв, виїхав вже пізно і через дуже погану дорогу ледве міг заїхати за пів милі до монастиря св. Іллі на нічліг, який знаходився недалеко від дороги і був пов'язаний із Крилоським монастирем, кафедральним Галицьким, який належав до Львівської єпархії. Там тоді в тому убогому монастирі заночував, куди приїхали ми вночі, де є п’ять монахів, що живуть із праці своїх рук, змушених до Унії». Монастир Св. пророка Іллі знаходився біля старого шляху (Львівського або Галицького), що визначило за ним роль своєрідних «сухопутних воріт церковного міста» і був одним із найстаріших на території давнього Галича.

Його дослідження проводились у різний час Л. Лаврецьким, І. Шараневичем, Я. Пастернаком, М. Каргером, Б. Томенчуком та О. Мельничуком. У результаті відкриття у 1886 р. (Л. Лаврецький, І. Шараневич) та при повторних дослідженнях М. Каргером (1955р.) монастирської церкви показали її оригінальну будівельну конструкцію: ротонда з апсидою та прямокутним притвором. На прилеглій до фундаменту території простежено сліди кладовища та окремі об’єкти, пов’язані із функціонуванням монастирських споруд. Також було знайдено фрагменти архітектурних деталей із різьбою, хрестики, уламки кераміки та скляного посуду. Під час одного із походів кримських татар (1676р.) монастир, очевидно, був зруйнований, у результаті чого згодом єпископ Й. Шумлянський у 1708 р. виділив 600 злотих на ремонт монастирської церкви, яку владика назвав «найстаршою з усіх». Під час ревізії ігуменів 1724 року в монастирі знаходилось 5 монахів. Цінним джерелом про тодішній стан монастиря є його опис у 1749 році консультором О. Земкевичем. В 1774 р. Іллінський монастир було приєднано до Крилоського Успенського монастиря.

На сьогоднішній час відтрасовано фундамент церкви св. пророка Іллі у Крилосі та встановлено інформаційну таблицю. Можливо, з часом буде знайдене місце у Галичі для вшанування пам’яті гетьмана України Пилипа Орлика.

Олег Мельничук


Переглядів: 249 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024