Палац Потоцьких в Івано-Франківську часто розчаровує туристів, які очікують побачити гарну споруду на подобі його львівського тезки. Та хоч до сьогодні збереглося небагато, колись палац відігравав велику роль у житті всього міста.

А сам Станиславів будували за концепцією «ідеального міста» – геометричної форми, обнесене муром, пише Репортер.

Палац і фортеця у гармонії

Як розповідає доктор архітектури, професорка Зоряна Лукомська, Івано-Франківськ – одне з наймолодших історичних міст в Україні. Завдяки цьому є більша джерельна база для досліджень, втім, через буремну українську історію дослідникам доводиться вишукувати матеріали по крихтах.

Багато хто думає, що історичних споруд у Франківську збереглося дуже мало. Але це лише на перший погляд, – каже Зоряна Лукомська. – Бо, якщо пошукати трошки глибше, то ми зрозуміємо, що нас оточує дуже багата архітектурна спадщина, в якій якраз найбільшою загадкою, напевно, є Палац Потоцьких. Це найбільший історичний комплекс, збережений у нашому місті.

Комплекс резиденції Потоцьких у 1672-1682 роках заснував власник міста, гетьман польний коронний Андрій Потоцький. Приватним маєтком магната він залишався до 1802 року, а потім, після банкрутства останнього власника та аж до 2004-го, працював як військовий шпиталь.

Унікальність нашого міста полягає в тому, що воно мало кілька рівнозначних складових, – розповідає Зоряна Лукомська. – Перша – це середмістя правильної форми. Пізніше з’явилась ідея розвинути композицію завдяки створенню резиденції магнатів, Палац Потоцьких. Ці два елементи об’єднані оборонною системою і є практично рівноправні та з’єднані в ідеальній композиції. Таких прикладів у світі небагато.

За час свого існування в якості резиденції Палац Потоцьких відвідали багато відомих на той час постатей: польський король Ян Собеський, трансильванський князь Ференц Ракоці, австрійський цісар Йосип ІІ та інші. Саме для демонстрування статусу, а не для захисту від нападів, збудували палац і фортецю, вважає Зоряна Лукомська.

Багато людей думає, що головною функцією фортеці була оборона міста. Та ми вже вийшли з Середньовіччя, коли це було найважливішим, – говорить професорка. – Це відбувалося у період Ренесансу – на початку Бароко, коли вже були зовсім інші погляди. А тоді багаті люди хотіли всім продемонструвати, який гарний у них палац.

Зображення палацу не знайшли

Станиславів будували за концепцією «ідеальних міст», яка стала популярної в ті часи. Наприклад, за схожим планом будували також Жовкву, Броди, Богородчани, Маріямпіль. Ідеться про компактне місто-фортецю, з ідеальним розплануванням вулиць у гармонійному поєднанні з довкіллям.

Ця містобудівна структура – як скелет міського організму. Вона була закладена у ХVII столітті й до сьогодні ми нею користуємося, – розповідає Зоряна Лукомська. – І на цій центричній структурі, за якою вулиці розходяться від ратуші, у нас зав’язане все. З того часу місто виросло в багато разів, але відбувалося це навколо центру, розпланованого за цією схемою.

Хоч через важку історію, а також байдужість влади і частини мешканців, Івано-Франківськ втратив багато архітектурної спадщини, немало об’єктів ще збережені. Наприклад, усі первісні сакральні споруди дійшли до наших днів практично в автентичному вигляді.

Також збереглася і територія палацу, і певні його будівлі – хоч і невідомо, який був їхній первісний вигляд.

Про Палац Потоцьких нам дуже багато невідомо, – розповідає архітекторка. – Найімовірніше, через те, що довгий час це був військовий об’єкт і всі дані були старанно знищені. Немає жодних зображень і взагалі є дуже мало інформації саме про вигляд палацу у певний часовий період. І самих цих періодів пройшло вже дуже багато, що, безумовно, позначилося на зовнішньому вигляді споруд.

Зараз на території Палацу Потоцьких є дев’ять споруд: корпус Б (головна будівля резиденції Потоцьких, кінець XVII століття), корпус В (західний флігель, середина XVIIІ століття), корпус Г (східний флігель, кінець XVIIІ століття), корпус З (возівня та конюшня, середина XVIIІ століття), в’їзна браму та огорожу (ХІХ століття), а також корпус А (хірургічний корпус шпиталю, кінець ХІХ століття), корпус Д (фізіотерапевтичний корпус шпиталю, початок ХХ століття), корпус Ж (адміністративний корпус шпиталю, кінець ХІХ століття) і корпус Л (шпитальна пральня, початок ХХ століття).

У 2017 році Палац Потоцьких перейшов у власність міста. Зараз на його території реалізують багато проєктів, зокрема за грантові кошти. Наприклад, уже майже рік тут діє Музей зброї. У майбутньому тут планують розташувати музеї, присвячені концепції ідеальних міст, а також родоводу Потоцьких. Крім того, в одному з корпусів палацу планують розмістити сучасний конгрес-центр і хаб для публічних подій.

А ще тут проводять археологічні розкопки. Під час минулих вдалося знайти кілька сотень артефактів, залишки палацового муру, а ще – свідчення того, що раніше палацовий комплекс оточував рів із водою.

Треба популяризувати своє

Станиславів можна порівняти з невеликими польськими містами того часу, говорить Зоряна Лукомська. А також – взяти в них приклад реставрації та збереження історичної спадщини.

Для початку треба популяризувати цю спадщину, зокрема Палац Потоцьких, як це роблять за кордоном. А починати з дітей, школярів, – каже пані Зоряна. – Раз ми не можемо відновити палац таким, яким він був, можемо розказати про нього. І добре, що ці процеси вже починаються.

За її словами, усі методики, як реставрувати пам’ятки в Україні, схожі до світових. Не вистачає державної політики, як розвивати цю науку, та, звісно, фінансування. Але інколи відсутність робіт у цій сфері є кращим варіантом, ніж їхня некомпетентність. Адже у сфері реставрації головне – не нашкодити.

Зараз уже є новітні технології, які можна використовувати під час досліджень і реставрації, різні методи 3D сканування, фотограмметрія, – говорить Зоряна Лукомська. – А головне – індивідуальний підхід до кожного об’єкта. Наприклад, у палаці є два флігелі, які виглядають майже однаково. Але під час досліджень виявилося, що один з них уже тричі перебудовувався. Тож підходи до відновлення тут будуть різні.

Зараз в Івано-Франківську збережені понад 500 пам’яток архітектури – від Палацу Потоцьких до кам’яниць у середмісті. Цій спадщині – понад 300 років, її варто передати наступним поколінням.

Ольга Романська