Неділя, 19.05.2024, 16:48:45

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2017 » Грудень » 4 » Іван Дзюба про Андрія Терпиляка
14:46:30
Іван Дзюба про Андрія Терпиляка

Здавалося би, звідки відомий письменник з Києва може знати про садівника із Залукви коло Галича? Але виявилося, що знає. У своїй книзі «Спогади і роздуми на фінішній прямій» (2008 р.), він у кількох місцях згадує про Андрія Терпиляка. Як вдалося з’ясувати, Іван Дзюба був одружений із Мартою Ленець, а вона була племінницею Марії Терпиляк. Тобто її мати Ольга і дружина Терпиляка Марія були рідними сестрами. З дому вони були Пеленські і проживали у м. Комарно неподалік Львова.
У їхніх сім’ях, особливо під час свят, про Андрія Терпиляка згадували досить часто. Уважний письменник ці розповіді ретельно зафіксовував у пам’яті (багато йому розповідала мати дружина), а коли прийшов час – записав усе у своїх спогадах. Сподіваємось, вони будуть цікавими для читачів «Галицького слова», зокрема тих, які мешкають у селі Залуква.
«Надзвичайна людина — з сільського хлопця став великим садівником, створив найбільше в Польщі садівництво: і теплярні (оранжереї), і шкілки (розплідники), — і неабияким вченим був… Його помітив А. Шептицький, допоміг податися в науку до Австрії — вчився у послідовників Менделя. Шептицький хотів зробити з нього українського вченого, підтримував, допоміг купити землю в Крилосі й Залукві…
Його заклад був найкращий у всій Польщі, зі всієї Польщі до нього приїздили по саджанці, слали замовлення на щепи… Довгі, великі шкілки овочеві (фруктові), ряди зі щепами різних сортів… яблука карлові — ще їх ніде не було… Ніде не було таких руж: уранці вийдеш, подивишся, як вони, ще в росі, під сонечком грають… їх зрізали і поспішним поїздом відправляли до Варшави… Поляки йому йшли на руку, бо в Польщі другого такого не було… Які там були фольварки (тут: сади)! І все пропало… Може б, і не пропало, якби він жив, — його вже й радянська влада визнала, закликали, запрошували до Москви, хотіли зробити великий радгосп…
А які в Залукві люди цікаві збиралися! Емігрант з Великої України… Його як тільки прийшли, в 39-му, розстріляли: петлюрівець був; і ще один — він уже вмер, в Америці, і Дудар — вони всі були емігранти з Великої України, Андрій їм допомагав… І Короленко — відомий килимар, — коли поляки заборонили йому жити в Косові, коло кордону, — приїхав сюди. Андрій усім давав притулок… Як зберуться за обідом… А які цікаві історії розказували — особливо той, якого розстріляли…
Андрій не був такий, як ото у книжках малюють: поміщик… Ніжної вдачі людина, чесної… Любив усе живе… «Кінь уміє рахувати», — казав про коня, який проходив, до обіду й по обіді, певну кількість рядків — норму, а як погонич вимагав більше, — ставав дибки і ні в яку! «Він чесний, треба це шанувати», — жартував Андрій. Був пес Вовцьо — дуже розумний, любив Андрія і всюди йшов за ним. Але варто було Андрієві сказати: «Вовцю, це далеко» (або ще щось), як він сумно голову опустить і піде додому…
Андрій сам був селянська дитина і сам людям усе робив… Хлоп серед ночі міг прийти, постукати: корова тяжко телиться. І він вставав і йшов, бо розумівся на тому… Працював такий лікар — Шекета, батько того, що тепер у Києві, — так він усіх селян приймав, а платив інколи Андрій… Широкої вдачі людина…
Німецький комендант захотів мати саджанці сортових яблунь. Звернувся до відомого в Галичині садівника Андрія Терпиляка (зятя Пеленського). Привіз довгий список різних сортів яблук та груш і все вимагав, щоб точно дали йому що треба. «Тесть каже Андрієві: «Я йому сам підберу». За півгодини приходить: усе! Андрій здивувався: «Ви йому підібрали за списком?» — «Та де! Що він собі думає? Чи він їстиме яблука з того саду? Дав, що трапилося». Посміялися обоє… Іван Пеленський був з гумором…
У Андрія в Залукві переховувався од німців Михайло Рудницький… Якось зібралися всі восени (1943-го)… А то вже був час, коли Ковпак скрізь був… Уже інтелігенція тікала до Станіславова, до Коломиї… Зібралися всі: що робити, які плани… Таке сумне було зібрання… А Андрій був оптиміст: не треба нікуди рухатись… Послав підводи через ліс — такий хурман був, Харон, і погоничі. Повертаються пішки, з запискою від Ковпака, з печаткою: коні й підводу забрав Ковпак, за конфіскацію буде заплачено… Може, в Андрія була домовленість, і він навмисне вислав обоз через ліс? У всякому разі, ця довідка від Ковпака потім йому дуже допомогла…
Радянська влада зацікавилася його працями, його називали «західноукраїнським Мічуріним» і запросили до Києва. Але дорогою (було дуже тісно) його десь штовхнули, він упав, ударився головою об цементну підлогу, а потім у нього розвинувся параліч — сім літ, до смерті, пролежав нерухомий…
Марія Іванівна і Андрій Терпиляк — це було гідне подружжя. Після смерті чоловіка сама виростила трьох синів. В літах зберегла красу й набула спокійної поважності; в обличчі, манерах, рухах відчувалося природне благородство. Коли в 60-х роках Марія Іванівна була в Києві і ми зайшли до Параджанова, він про Марію Іванівну захоплено сказав: «Вот это… помещица!» В його устах це була найвища оцінка: він мав слабкість до різних виявів аристократизму, його приваблювала людська гідність…»

Іван ДРАБЧУК


Переглядів: 431 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024