Понеділок, 27.05.2024, 20:27:55

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Квітень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
 
Архів новин
Головна » 2024 » Квітень » 9 » Іван Монолатій: Українські січові стрільці з ідеологічного боку зробили ще більше, ніж суто з військового
08:39:00
Іван Монолатій: Українські січові стрільці з ідеологічного боку зробили ще більше, ніж суто з військового

Про історичне значення Легіону Українських січових стрільців, його феномен, основні акценти серії книжок «УСС. 1914–2024», що недавно побачила світ у видавництві «Лілея-НВ», а також про те, що можна було б запозичити з досвіду усусів нині, в час війни, в інтерв’ю для газети «Галичина» розповів історик, почесний краєзнавець України, професор Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Іван МОНОЛАТІЙ.

– Пане Іване, Івано-Франківська обласна рада проголосила 2024-й на Прикарпатті Роком Легіону Українських січових стрільців з нагоди 110-ї річниці від часу його створення. У чому ж полягає історичне значення цього добровольчого українського війська?

– Справді, доба визвольних змагань українського народу за свою державність на початку ХХ століття нерозривно пов’язана у нашій свідомості з Українськими січовими стрільцями. Саме вони були і залишаються центральним феноменом для дослідників новітньої історії України та історії українського війська.

На думку багатьох сучасних дослідників, Українські січові стрільці з ідеологічного боку зробили ще більше, ніж суто з військового – відродили пам’ять славного запорозького лицарства, вдихнули мілітарний дух в українських юнаків i дівчат, працювали на ідею збройної боротьби за незалежність свого народу, побудову Української самостійної соборної держави.

Українське січове стрілецтво стало символом початку збройної боротьби України за свою державність у ХХ столітті. Рішуча й послідовна боротьба лицарів рідного краю за власну державу, яку вони провадили, була значною мірою ускладнена вкрай важкою військово-політичною ситуацією для українських земель у складі імперій Габсбурґів та Романових, зокрема в 1914–1918 рр. Проте, не зважаючи на всі, здавалося б, несприятливі обставини, вояки Легіону УСС, а пізніше – Корпусу січових стрільців, міцно тримали прапор української державності, надихаючи слабодухих і зневірених, даючи сили і впевненість усім національно-державницьким елементам українського суспільства.

– За словами одного з найвідоміших в Україні дослідників Українського січового стрілецтва – професора Миколи Лазаровича, без масового героїзму січових стрільців, їхньої самопожертви та подвижницької діяльності годі й уявити формування Української військової організації, Організації українських націоналістів, Української повстанської армії. У чому феномен УСС?

– Як військово-політична формація Українське січове стрілецтво зродилося в обставинах, коли українці за довгий час гніту та бездержавності пробудилися до боротьби за свої національні інтереси. Адже політизація українського суспільства наприкінці XIX й на початку XX ст., створення численних партій різного спрямування, масовий культурно-освітній, господарський, спортивний і молодіжний рух на Галичині створили сприятливі передумови для збройної боротьби за Українську державу. З середовища «Соколів», «Січей», «Пласту» вийшли Українські січові стрільці – основа Української галицької армії. У тому, що український вояк у часи Визвольних змагань був натхненний ідеєю української державності, сумлінно й жертовно виконував свій обов’язок, здобув найвищу вдячність і пам’ять нащадків – велика заслуга нашого краянина Кирила Трильовського та його «Січей».

Перша світова війна, яка фактично ознаменувала початок нового сторіччя в історичному й політичному сенсах, підсумувала теоретизування про власне військо (навіть в одностроях чужих держав), перевівши його у практичну площину.

Саме тому творення, бої та походи Легіону УСС, його національно-культурницька праця на Наддніпрянщині у роки Першої світової війни є однією з найяскравіших сторінок збройної боротьби українського народу у Визвольних змаганнях українців 1914–1921 рр. Славні ратні здобутки УСС започаткували стрілецьку легенду про соборну Україну. Готовність українських легіонерів до самопожертви в ім’я незалежної й соборної України стали для багатьох поколінь наших співвітчизників цінним дороговказом, який постійно надихав на боротьбу за звільнення своєї Батьківщини. Наочним виявом прагнення стрільців до об’єднання всіх земель України в єдину державу стало те, що вони використали у своїй атрибутиці два герби: галицький – із зображенням лева і київський – з архангелом Михаїлом. Герб майбутньої самостійної соборної України мав поєднати давні символи: архангел Михаїл з мечем в одній руці та щитом, на якому зображено лева, – в другій.

Варто усвідомити: Українські січові стрільці – це військо всієї України. Галицьке за походженням, воно стало провісником війська національного масштабу. У роки Визвольних змагань Українські січові стрільці з боями пройшли від Львова до Києва, від Карпатських гір до Приазовських степів і Чорного моря. Саме тому стрілецька слава стала частиною сучасної української ідентичності – місії соборників.

А ще за своїм кадровим складом і рівнем свідомості вояцтва Легіон УСС був справді елітарним формуванням: у кожній сотні було майже 70 відсотків громадсько-політичних діячів, адвокатів, педагогів, письменників, журналістів, митців, студентів. Військова старшина УСС завжди залишалася свідомою високого обов’язку, який поклала на неї Україна, дала справжні зразки надзвичайного героїзму і патріотизму.

– Якими були основні засади ідеології Українських січових стрільців і які нові тенденції вони внесли в українську політику?

– Протягом усього періоду існування Легіону УСС у ньому тривала інтенсивна національно-політична праця, мета якої – виявлення найефективніших шляхів виконання запланованих завдань. Необхідність цієї праці була зумовлена тим, що визвольна ідея передвоєнного стрілецького руху зі створенням і початком діяльності Легіону УСС перейшла в стадію реалізації, тому потребувала нових осмислення й оцінки. Враховуючи, що тодішнє галицько-українське суспільство та його політичний провід не були повною мірою готовими до виконання подібних функцій, цю місію перейняла передова частина стрілецтва. Результат такої діяльності – формування стрілецької ідеології, головні складові якої, як зазначив мій колега-професор Микола Лазарович, – державна самостійність, соборництво, опора на сили власного народу. Навіть більше: основи цієї ідеології, викладені в численних стрілецьких виступах і публікаціях, наказах та відображені в практичній діяльності, й становили спільний результат думок та ідейних зусиль усього стрілецтва.

Тож визначивши основною метою виборення національної державності, Українські січові стрільці усвідомлювали, що реалізація цього потребуватиме ретельної і цілеспрямованої підготовки. Тому в Легіоні діяла низка інституцій, покликаних ознайомлювати стрільців, головним чином новобранців, з їх завданнями у війні, з основами стрілецької ідеології, а також покращувати освітній рівень стрілецтва й готувати його до післявоєнної громадської діяльності. Враховуючи основні засади своєї ідеології, зокрема те, що запорукою успішної реалізації національно-державницької ідеї можуть бути тільки сили власного народу, УСС приділяли постійну і пильну увагу просвітницькій праці серед широких кіл українського населення. Саме ця праця була одним із головних чинників, що спонукав велику частину галицько-українського суспільства по-новому глянути на себе та своє становище, уможливив сприйняття українцями визвольної ідеї не лише як гасла, а й реальної справи.

Я підтримую тезу, що без УСС, найімовірніше, був би неможливим Листопадовий чин 1918 р. у Галичині, а відтак і створення Західноукраїнської Народної Республіки та Акт злуки УНР і ЗУНР.

Що ж до політичних новацій, то тут показовими, як на мене, є 1917–1918 роки. Власне аналіз діяльності Легіону УСС в 1917–1918 рр. показує, що значною мірою вона була зумовлена тими революційними подіями, котрі відбувалися на Наддніпрянській Україні. У цей період стрілецтво остаточно визначило для себе головні напрями подальшої боротьби та політичних вимог, мета яких полягала у відокремленні західноукраїнських земель від Австро-Угорської імперії та об’єднання їх з Українською державою (звичайно, йдеться тут про тактику подальшої боротьби, а не її стратегію, оскільки останню УСС з’ясували практично зі створенням Легіону). Таке розуміння свого призначення, попри деякі тактичні неузгодженості, домінувало серед стрільців, які, з одного боку, робили всілякі заходи для зміцнення української державності на землях Наддніпрянщини, з другого – пам’ятали про свої обов’язки в Галичині. І саме активна державницька позиція УСС на Східній Україні стала причиною переведення їх звідти на Буковину, де вони почали підготовку до вирішальних змагань на західноукраїнських теренах вже у 1918 році.

– Знаковою подією у межах відзначення 110-ї річниці створення Легіону УСС стала презентація в Івано-Франківську серії книжок «УСС. 1914–2024» (видавництво «Лілея-НВ») про історію та ідеологію Українських січових стрільців, до якої ввійшли перевидання праць Осипа Думіна та Степана Ріпецького, а також праці сучасних авторів – відомих українських істориків Миколи Лазаровича та Івана Монолатія. Як упорядник серії та автор книжки «УСС. Ідея і чин» поясніть для людей, непосвячених у таємниці історії, чому варто купувати й читати це чотирикнижжя?

– Справді, ця серія фактично розпочала цьогорічне вшанування УСС у межах не лише нашої області, а й України. Як упорядникові мені дуже хотілося б, аби ці книжки прочитала щонайменше тисяча українців, які передавали б знання про наші Визвольні змагання і наших героїв сучасникам. Адже й УСС боролися проти царату й москви, і тепер ми всі як нація боремося проти рашизму та москви – уже в умовах новітньої московської агресії за наші суверенні землі. Чотири книжки з серії, про яку мова, варто купувати вже сьогодні, бо скоро їх просто не буде в книгарнях. Адже попит на ці історичні студії є не так в істориків, як у звичайних громадян, які хотіли б не бути у полоні міфів, чи лише сидіти у своїх гаджетах, а чи слухати єдиний телемарафон. Ця серія для читачів мислячих, для громадян, яким небайдуже минуле і, найголовніше, майбутнє нашої державності. А головні орієнтири її – в історії, і в нашому сьогочассі. Саме тому без добрих історичних книжок нам нікуди. Переконаний, що цьогоріч – це лише початок і наукового, і популярного думання про Легіон УСС. Він і його герої того точно варті. Як і герої сучасні, які і словом, і ділом доводять світові правдивість української визвольної боротьби з московським агресором. Тож не пожалкуйте коштів на придбання цих книжок, бо вони точно не припадатимуть пилом у ваших і ваших друзів книгозбірнях.

– Які основні акценти серії «УСС. 1914–2024»?

– Важко і просто водночас було упорядковувати ці книжки, адже була потреба у скорочуванні текстів, щоб сучасний читач не заснув над поясненнями тих чи інших тенденцій, скажімо, національної політики Габсбургів у Галичині, баталіями усередині українських політичних партій, чи надмірному глорифікуванні однієї історичної постаті перед другою, такою ж заслуженою. Тому акцент був єдиний – подати добре аргументовану інформацію наукового характеру про Легіон УСС – від ідеї його творення, а далі – через бойовий шлях та вдалу реалізацію українського проєкту на початку ХХ ст. – розповісти історію націєтворення й військотворення. Інколи треба було й цитувати розлогі документи чи спогади – автори це також робили. Важливим був і обсяг книжок, щоб їх можна було прочитати за кілька вечорів і передати іншим зацікавленим або подарувати бібліотекам.

– Як на мене, проблемою більшості історичних книжок є їхнє спрямування тільки на вузьку професійну аудиторію. Чи вдалося Вам як упоряднику серії зробити її популярною, призначеною для широкого загалу читачів?

– Важко, а то й неможливо об’єктивно відповісти на це запитання. Тому що упорядник, а ще й автор – фігури зацікавлені. Думаю, що більшою мірою запропонувати популярну серію книжок таки вдалося. Адже вони не переобтяжені науковим апаратом, покликаннями на джерела, хоча, звісно, їх використали автори як уже «класичні», так і сучасні. Вже головна ідея серії – дати популярні тексти про серйозні теми, зокрема січово-стрілецьку традицію, бойовий шлях і культурницьку працю Легіону УСС – активно запрацювала серед і моїх колег, і студентів, і однодумців. І що найголовніше – ніхто не стояв осторонь цієї ініціативи, не був байдужим: від владних кабінетів Прикарпаття і до учнівської та студентської аудиторій. Щодо самої цієї книжкової серії скажу, що вже вкотре її видавець Василь Іваночко підтвердив своє багатолітнє реноме доброго фахівця.

– Як відомо, УСС приділяли постійну і пильну увагу просвітницькій праці серед широких кіл українців. Що можна було б запозичити з їхнього досвіду нині, в час війни?

– Справді, вся діяльність, яку Українські січові стрільці здійснювали протягом 1914–1918 рр. – як у своєму середовищі, так і поза ним – була підпорядкована єдиній меті: виборенню самостійної соборної Української держави. Форми цієї діяльності були різні, і серед них одне з чільних місць посідала гуманітарна, культурно-мистецька та просвітницька праця стрілецтва.

Саме тому найдієвішими формами цієї праці були: популяризація національно-державницьких поглядів через різноманітні виступи, лекції, індивідуальні розмови, публікації у пресі; безпосередня громадська праця в окремих місцевостях; залучення українського населення до національних маніфестацій, які відбувалися у Легіоні, та участь у заходах, що їх проводили на Галичині та Наддніпрянщині; поширення української, зокрема стрілецької, періодики та окремих видань; організація стрілецьких концертів і вистав; допомога, в тому числі кадрова, різноманітним українським інституціям та окремим діячам у налагодженні їх нормальної діяльності; організація української освіти та матеріальна підтримка шкільництва; впровадження української мови в органах місцевої влади; організація курсів ліквідації неграмотності, читалень, бібліотек, культурно-просвітніх та економічних товариств, аматорських гуртків. Додаймо сюди і юридичну допомогу місцевому населенню та захист його від зловживань військової влади.

Ситуація нині дуже подібна, але не аналогічна, позаяк маємо державу, однак справа відстоювання української державності на фронті та у запіллі за допомогою не лише сили зброї, а й сили національної культури, є також першорядною.

Про ці та інші історичні аналогії говоритимемо з колегами – відомими вченими та студентами – під час всеукраїнської наукової конференції 11 жовтня цього року в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника. Сподіваюся, що нам вдасться гідно вшанувати 110-річчя створення Легіону УСС, як і належить цивілізованій нації.

Редактор відділу газети “Галичина”


Переглядів: 24 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024