Праця науковця — непомітна, але копітка. Не можна пропустити жодної коми, адже тоді розвідка не зможе претендувати на звання наукової праці, а тільки коротке життя інтернет-публікації. Щоб займатися науковою роботою, а саме — видати друком історичні джерела про рідне село Бортники, Іван Тимів мусив полишити викладацьку роботу.
Член Національної спілки краєзнавців України Іван Тимів — історик, краєзнавець, людина із солідним доробком наукових праць. А ще — невтомний педагог і ентузіаст у справі вивчення старовини. Вже понад двадцять років усю свою діяльність він присвячує минулому Калущини.
У центральній міській бібліотеці ім. Тараса Шевченка відбулася зустріч із Іваном Тимівим.
— Цього липня Іванові виповнилося 50 років. Ми хотіли приурочити зустріч до ювілею краєзнався. Але улітку він був зайнятий, а у вересні та жовтні мав викладацьку роботу, тому змогли тільки зараз показати його доробок, — розповів провідний бібліотекар Центральної бібліотеки ім Т. Шевченка Микола Когут.
Зініціювали зустріч він та заввідділом обслуговування Ольга Небилович, яка виступила і ведучою. Свої погляди на напрямки розвитку краєзнавства на Калущині могли висловити і гості: художники Ігор Бойкович, Богдан Шляхтич, Ігор Головчак, директор музейно-виставкового центру Калуша Уляна Паньо, зберігач фондів арт-галереї Артур Єфремов, поети Іван Ткачик, Богдан Сімків, директор ВПУ №7 Володимир Мельник, доцент Івано-Франківського університету нафти і газу Олег Малярчук.
Іван Тимів продовжує працювати із молоддю, хоч цього року полишив викладацьку роботу, якій присвятив понад 20 років життя. У ВПУ №7 залишається головою громадського комітету етнографічного музею Калущини, що діє при училищі.
Зустрічаємося із Іваном Миколайовичем у приміщенні етнографічного музею. У експозиції — велика колекція української народної вишивки, традиційного одягу, посуду, відтворено умеблювання світлиці періоду до Жовтневої революції. Крім того, можна побачити археологічні матеріали — рештки знарядь праці кам’яного та бронзового віку, козацької зброї.
Біля вікна — куточок, де зібрані стародруки. Без сумніву, найціннішим експонатом музею, є 350-літня «Тріодь Цвітна».
— «Тріодь» — це збірка пісень, богослужебних текстів, які читають від Великодня до свята Трьох святих, тому і Цвітна, — пояснює Іван Тимів.
Церковну книгу, яка має вже понад 350 років, надрукували Семен Стадницький та Дмитро Кульчицький у друкарні братства в Львові 1663 року старослов’янською мовою.
— Собівартість виготовлення цієї книги була дуже високою. Тут — палітурка із натуральної шкіри, оздобленої тисненням. Залежно від оформлення, вартість складала 20-30 злотих (як пише «Вікіпедія», на той час, за злотий можна було купити вівцю. — Авт.). Гроші на той час були вартісними. Можна сказати, що заробітна плата друкаря становила 10-12 злотих у місяць. До нашого музею «Тріодь Цвітна» потрапила на початку 1990-х років. Останній відомий власник цього кириличного видання — Михайло Бабій із Загір’я, — розповів науковець.
Видно, що Іван Тимів ретельно зберігає цінні старі видання — підклеює, витирає пил. У каталозі ретельно зафіксовано, хто і коли поповнив фонд етнографічного музею.
— Це Служебник. Цю річ музей отримав минулого року із села Завадка. Її приніс один із учнів, — показує запис. Учні ВПУ №7 — основні «донори» фонду музею.
— Вони приносять речі, які на їхню думку, мають історичну цінність. Можливо, щось залишилося від діда-прадіда. Вони розуміють, що речі потрібно зберегти, щоб вони не відійшли у небуття. Адже вони можуть прийти сюди і побачити, що речі надійно зберігаються у музеї. Можуть провести тут заняття, послухати екскурсію.
Гортає папку. Розповідає, що історія — це його пристрасть.
— Сам я народився у селі Бортники Тлумацького району. З Калуша, із Загір‘я, батьки моєї дружини Тетяни. Вона із дому — Мисан. Я закінчив Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. Коли я приїхав до Калуша, я побачив книжки Володимира Грабовецького, Миколи Когута і особливо книжку «Калущина в цікавих цифрах і фактах» Михайла Коломийця. Я подумав, що, може, мені тут і немає роботи у цьому напрямку? Але опубліковані у Калуші статті і розвідки стосуються здебільшого новітнього періоду історії. Мені цікаво займатися історією саме древнього часу.
До речі, днями побачила світ чергова краєзнавча розвідка Івана Тиміва «Джерела з історії Магдебурзького права у Калуші у XVI-XVII ст.. ». Публікація присвячена 460-річчю надання місту Калуш Магдебурзького права.
ВИДАННЯ «СВІТИЧУ» ЗАЛЕЖИТЬ ВІД МЕЦЕНАТІВ
Видання альманаху, який має презентувати історію Калуша у світі — на часі. Сьогодні голова історико-просвітницького товариства «Меморіал» Богдан Яневич готує грунт для другого видання альманаху «Світич». Нагадаємо, перше побачило світ на межі 2012-2013 років. Краєзнавчий часопис «Світич» може стати візитівкою Калуша для гостей нашого регіону.
Перше видання, яке вийшло у видавництві «Лілея-НВ», містило статті з історії та культури Калущини та окремо про населені пункти Калущини — Бережницю, Угринів. Статті були присвячені музеям Калущини, зокрема, музею ВПУ№7. Відмінність від інших публікацій — ґрунтовне дослідження подій та явищ.
Якщо гроші знайдуться, альманах побачить світ ще до кінця року, адже видання вже готове до друку. Всі редакційні правки зроблено, залишилося — знайти гроші на тираж, розповів Іван Тимів. Але виявляється, це — справа нелегка. На засіданні «круглого столу» краєзнавців та митців у неділю 16 листопада не було нікого з представників влади. У зв’язку із цим у калуського художника Івана Бойковича виникли зауваження, чи варто звертатися до влади, за допомогою у виданні альманаху, чи варто надіятися більше на меценатів.
— Робимо висновок, що Калуш знаходиться на значно нижчому рівні по усвідомленню себе жителями цього міста, ніж скажімо, Коломия чи Городенка, — зазначила директор музейно-виставкового комплексу Уляна Паньо. — Коломия, за рахунок тих бізнесменів, які входять до товариства «Просвіта», профінансувала чудовий проект «Городи Червенської Русі». Що профінансувала калуська «Просвіта»? Нічого, не має вона грошей. У нас був широкий спектр пошуку послуг. Але всі обіцяють, і потім можна йти геть. Так само, як влади, тут немає і людей зі сфери бізнесу! За десять років роботи у музеї можу сказати, що влада — допомагає так собі. Але один підприємець, який до нас приходить, не потягне оплатити все…
Питання залишилося відкритим. Насамкінець, учасники круглого столу погодили укласти кошторис видання альманаху.
Довідка “Вікон”.
Іван Тимів народився в 1964 році. У 1989 році закінчив Івано-Франківський державний педінститут ім. В. Стефаника. З 1993 року викладав історію в Калуському ВПУ №7. Завідувач етнографічного музею Калущини. Керівник історико-краєзнавчої секції Калуської філії обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді. Досліджує історичне минуле Покуття й калуського Підгір’я. Автор наукових і краєзнавчих публікацій: «Бойовий шлях сотні Олега» (2011), «Татари на Калущині у 1672 р.» (2012), «Ливарні церковних дзвонів у Калуші» (2012), «Німецькі колонії на Калущині» (2013). Підготував і видав книги: «Історія церкви в селі Бортники ХV-ХХ ст.» (2003), «Село на Покутті в ХV-ХVІІІ ст.» (2006), «Історія школи в селі Бортники» , «Бортники і Тлумаччина в 1936-1959 рр. Документи, матеріали, дослідження» (2011), «Археологічна та краєзнавча діяльність «Руської трійці» (2013).
Марта Галкіна, журналіст |
