«Станіслав розташований на сухій рівнині між двома Бистрицями й Вороною; гарно збудований і веде жваву торгівлю. Купці мають безпосередні зв’язки з Віднем, Брно та іншими містами: місто зв’язане з Молдавією, що має великий вплив на розквіт міста, найпомітнішого після Львова, хоча й наймолодшого в Галичині». Так писав у своєму подорожньому щоденнику Яків Головацький.
Український поет, історик, літератор, етнограф і педагог  народився 1814 року в с. Чепелях на Львівщині. У 1841 р. закінчив Львівський університет, з 1842 р. — греко-католицький священик. У 1848 р. очолив новостворену кафедру української мови та літератури у Львівському університеті, пізніше — професор, а в 1864—1866 рр. — ректор цього навчального закладу.
Він належав до «Руської трійці», що ввела у 30-х роках ХIХ ст. народну мову галицьких русині ... Читати далі »

У коломийському видавництві «Вік» побачив світ  6-й том «Енциклопедії Коломийщини», до якого ввійшло 276 статей на літери Е, Є, Ж, З, И, і, Ї, Й та 439 графічних і фотоілюстрацій. Упорядкував видання відомий краєзнавець Микола Савчук. Обкладинка — роботи Марти Томенко. Разом з чорно-білими та кольоровими фотовкладками зшиток має 200 сторінок. Наклад — 1000 примірників. Поява тому стала можливою завдяки фінансовій підтримці народного депутата України (партія «Народний фронт») уродженця  м. Коломиї Андрія Іванчука.
Статті, вміщені в 6-му зшитку «Енциклопедії Коломийщини», можна розділити на оглядові та на довідки-персоналії. А якщо поділити матеріал за тематикою, то бачимо статті історичного змісту: про суспільно-значимі події та явища; про учасників національно-визвольної боротьби українського народу, про вчени ... Читати далі »

Є люди, які живуть довго навіть після своєї смерті. Вони живуть у пам’яті людей. І це не обов’язково мусять бути величні  історичні постаті, про яких дізнаємося зі сторінок книг. Це можуть бути люди, котрі живуть поруч, ходять із нами на роботу, разом сидять за одним столом під час святкувань. Просто їх виділяє серед нас надзвичайна гуманність, підкріплена високим і самовідданим професіоналізмом. До таких людей у Галичі безперечно належить лікар Михайло Шекета. І хоча його немає з нами уже більше сорока років, ніхто ще не чув, щоб про нього було  сказано  якесь згірдне слово. Він народився 20 листопада 1897 року у селянській родині Андрія Шекети у селі Поплавники. Крім нього, у сім’ї виховувалися брати Іван та Микола і сестра Софія (останні двоє були близнюками). Навчався в сільській початковій школі. Продовжив навчання у Рогатинській гімназії, яку зак ... Читати далі »

На базі Рогатинської гімназії імені Володимира Великого  відбулась науково-практична конференція присвяченна 100-річчю утворення легіону Українських Січових Стрільців (Усусів).
У 1914 році з Рогатинської гімназії у Січові Стрільці пішли вчителі і старші гімназисти. Вони сформували Рогатинську сотню. Вело їх нестримне бажання у цьому вихорі великодержавницьких інтересів здобути власну волю і незалежність. Першим командантом УСС став Михайло Галущинський – директор гімназії.
У роботі конференції взяли участь відомі науковці України, члени НСПУ, місцеві краєзнавці, викладачігімназії та студенти.
Розпочалася конференція молитвою за Україну, яку прочитав декан Рогатинської УГКЦ о. Дмитро Бігун. Отець Дмитро недавно повернувся з зони АТО, де був капеланом серед бійців з Рогатинського району, які захищають територіальну цілісність та незалежність України, поділив ... Читати далі »

Під час революцій люди стають занадто довірливими й легко «ведуться» на усілякі чутки. Пам’ятаєте, як у лютому цього року звістка про наближення «автобусів із закарпатськими тітушками і одеським Беркутом» поставила на вуха весь Франківськ? Тоді самооборона перекрила міст на Пасічну, чекали гостей, потім навіть примудрилися ловити когось у дворах, хоча, звісно, ніхто так і не приїхав.
Подібний «алярм» відбувся у Станиславові на початку ХХ століття. 25 травня 1919 року бойовики Польської Організації Військової (ПОВ) підняли повстання проти ЗУНР і захопили місто. Комендантом став поручник Антоні Деблессем, який написав цікаві спогади.
Поляки тоді здорово нервували. Їхні регулярні війська були ще далеко, натомість попри місто відступали потужні колони УГА. Заверни одна з них до Станиславова, і від того ПОВ мало б що залишилось.
2 ... Читати далі »

Кожен порядний революціонер раніше знав, що першими треба захоплювати пошту, телефон і телеграф. Їх навіть зазвичай розташовують в одному будинку. І в Станиславові наприкінці ХІХ століття усі зв’язкові установи тулились у кількох зйомних кімнатах кам’яниці Адольфа Бика (нині Бачинського, 4).
Потреба у новому поштовому приміщенні назріла давно, але не було коштів. Допомога надійшла з боку Станіслава Хованця – чи не найбагатшої людини міста. Він взявся збудувати власним коштом і довічно здати будинок в оренду пошті. Такий варіант усіх влаштовував. На розі вулиць Гославського і Собеського (нині Вітовського та Січових Стрільців) почали рити котлован.
У листопаді 1908 року міська газета писала: «Новий чотириповерховий будинок пошти, власність пана Хованця, покривається дахом, буде він одним із найкращих у місті. Він зводиться за проектом нашого неоціненн ... Читати далі »

Перші листівки з видами міста з’явилися десь наприкінці XIX століття. Їх називали ґрюсами…

З малюнком веселіше
У перекладі з грецької філокартія означає «любов до карток». У ширшому сенсі – колекціонування, вивчення та систематизація поштівок.
Філокартія зародилась відносно недавно – якихось 160 років тому. Перша поштівка вийшла в Австро-Угорській імперії 1 жовт­ня 1869 року. Тоді вона називалась кореспондентською карткою, була без зображення і коштувала два крейцери. Нововведення мало здешевити поштові відправлення.
Спочатку поштівки не дуже добре продавались, проте допоміг випадок. У 1870 році спалахнула франко-прусська війна. Військова цензура не встигала перлюструвати всі листи з фронту й на фронт, тож ... Читати далі »